Роль екологічного та етнічного досвіду в культурі природокористування як чиннику національної самоідентифікації українського народу

Анотація

Метою статті є визначення ролі екологічного та етнічного досвіду в культурі природокористування українського народу для формування сучасної екологічної культури нації. Методологія дослідження побудована на міждисциплінарному інтегруванні методів філософії, екології, етики та культурології. Наукова новизна визначається актуальністю осмислення перетину «екологічного» та «етнічного» для формування сучасної екологічної культури українського суспільства, що є вагомим чинником національної самоідентифікації. Висновки. Залучення традиційного екологічного та етнічного досвіду окремого народу є важливим чинником для подальшого його поступу, оскільки одним із сутнісних показників стабільності розвитку національної культури має бути етно-екологічна спрямованість, тобто використання етнічних та екологічних традиції, на основі яких можна вибудовувати інноваційні процеси і прямувати в майбутнє. Для адекватного сприйняття положень універсальної макроетики, необхідно врахувати екологічні принципи, та на практиці реалізувати смисли, закладені в нашій духовній традиції. Важливо усвідомлювати не лише необхідність включитися в глобальний цивілізаційний простір, а й передбачити ті ризики, що несе в собі таке включення. Не в останню чергу мова йде про національну самоідентифікацію як про протидію глобальній уніфікації.