РЕЖИСУРА ЯК ХУДОЖНЄ ЯВИЩЕ РАДИКАЛЬНИХ ЗМІН СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.1.2021.229599Анотація
Мета роботи. Розгляд реформаторських ідей у художньо-творчій діяльності режисерів-новаторів кінця ХІХ – початку ХХ століть як радикального художнього явища, що змінило весь театральний процес сценічного мистецтва. Методологія дослідження полягає у застосуванні емпіричного, мистецтвознавчого, аналітичного, аксіоматичного методів дослідження концепту режисури як професійної діяльності, що виникла на зламі двох століть і заклала фундаментальні зміні у весь художньо-творчий процес постановника і виконавця театральної форми. Новизна дослідження полягає у емпіричному аналізі парадигми режисури, її феноменальних ідей пошуку радикального реформування акторської майстерності та всього сценічного мистецтва загалом. Висновки. Професія режисера викликає особливий інтерес саме на шляху її становлення, як і будь-яке художнє явище, яке в силу своєї масштабності в момент народження містить максимум можливостей. Еволюція театральних, просторово-часових візуальних форм надала поштовх виникненню грандіозних змін всього сценічного устрою, а також усвідомлення цього факту більшістю діячів театру. І сьогодні в сценічному мистецтві бажане домінування інтересу до засобів посилення акторської виразності, удосконалення психофізичної техніки. Режисери-новатори сучасності повинні шукати і пропонувати свої шляхи розширення акторської гри, сили її впливу на глядача, а саме, ті або інші засоби злиття переживання і свідомої рефлексії у творчому процесі, різноманітні принципи об’єднань у їх співвідношенні з загальною концепцією театрального синтезу.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.