АРТ-КОМУНІКАЦІЯ ЯК СКЛАДОВА КУЛЬТУРИ ПРОДЮСЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32461/2226-3209.4.2021.250252

Анотація

Мета статті полягає у виявленні специфіки арт-комунікації в культурі продюсерської діяльності як у процесі фільмотворчості, так і в поширенні (дистриб’юції) фільмової продукції. Методологія дослідження. В опрацюванні теми було застосовано метод теоретичного аналізу культури продюсерської діяльності як феномена епохи постмодерну та постпостмодерну; порівняльно-історичний метод був використаний при аналізі еволюції діяльності продюсера в кіно; емпіричний метод, дав можливість звернутися до практичної складової кіновиробництва та дистриб’юції як структур соціально-культурної та економічної діяльності, спрямованих на потреби суспільства; аналітичний метод та методи наукового аналізу, узагальнення стали в нагоді в процесі встановлення специфіки арт-комунікації у контексті творчо-виробничих аспектів діяльності кінопродюсера. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що проблема арт-комунікації продюсера в контексті його творчо-виробничої діяльності є предметом спеціального комплексного дослідження; аргументовано та уточнено зміст поняття «арт-комунікація» як певної специфічної цілісності та єдності взаємопов’язаних елементів. Висновки. Ознайомлення з матеріалами даного дослідження, збагачує знання щодо специфіки арт-комунікації як складової діяльності продюсера в культурі фільмовиробництва в процесі його еволюції й складає наукове підґрунтя їх використання в навчальних курсах з теорії та історії культури, зокрема кіномистецтва, кінопродюсування, кінорежисури.

Ключові слова: культура, арт-комунікація, кінематограф, кінопродюсер, кінорежисер, фільм.

 

Біографія автора

Сергій Лавренюк

Мета статті полягає у виявленні специфіки арт-комунікації в культурі продюсерської діяльності як у процесі фільмотворчості, так і в поширенні (дистриб’юції) фільмової продукції. Методологія дослідження. В опрацюванні теми було застосовано метод теоретичного аналізу культури продюсерської діяльності як феномена епохи постмодерну та постпостмодерну; порівняльно-історичний метод був використаний при аналізі еволюції діяльності продюсера в кіно; емпіричний метод, дав можливість звернутися до практичної складової кіновиробництва та дистриб’юції як структур соціально-культурної та економічної діяльності, спрямованих на потреби суспільства; аналітичний метод та методи наукового аналізу, узагальнення стали в нагоді в процесі встановлення специфіки арт-комунікації у контексті творчо-виробничих аспектів діяльності кінопродюсера. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що проблема арт-комунікації продюсера в контексті його творчо-виробничої діяльності є предметом спеціального комплексного дослідження; аргументовано та уточнено зміст поняття «арт-комунікація» як певної специфічної цілісності та єдності взаємопов’язаних елементів. Висновки. Ознайомлення з матеріалами даного дослідження, збагачує знання щодо специфіки арт-комунікації як складової діяльності продюсера в культурі фільмовиробництва в процесі його еволюції й складає наукове підґрунтя їх використання в навчальних курсах з теорії та історії культури, зокрема кіномистецтва, кінопродюсування, кінорежисури.

Ключові слова: культура, арт-комунікація, кінематограф, кінопродюсер, кінорежисер, фільм.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-12-30

Номер

№ 4 (2021)

Розділ

Культурологія

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.