Естетичний вимір сакральної монодії в контексті культурно-освітнього середовища в Україні XVII ст.
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.4.2022.269418Анотація
Мета роботи присвячена виявленню впливу греко-візантійської духовної спадщини на українське культурно-освітнє середовище. Методологія проведення дослідження полягає у використанні історико-хронологічного методу для відтворення послідовності розвитку сакральної монодії в європейській культурі, насамперед в Україні. Наукова новизна роботи полягає в послідовному розгляді впливу калофонного стилю візантійської монодії на українську літургійну практику. Висновки. Естетичні канони греко-візантійської духовної культури були повністю адаптовані християнським обрядом і відображені в сакральній монодії. У подальшому це зумовило проведення важливих церковно-освітніх реформ в Україні XVI ст., що вплинуло на розвиток освітніх центрів, заснування друкарень і поширення давніх співочих практик в усіх соціальних верствах суспільства.
Ключові слова: естетика, сакральна монодія, невми, п’ятирядкова нотація, середньовічний спів, калофонний стиль, ірмологіон, церковна музична освіта.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.