КУЛЬТУРОТВОРЧИЙ ПОТЕНЦІАЛ ІНСТИТУТІВ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА: АКСІОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2024.308355Анотація
Мета статті – дослідити культуротворчий потенціал інститутів громадянського суспільства та їх аксіологічний вияв у сучасному суспільстві. Методологія дослідження передбачає застосування принципів об’єктивності, історизму, а також використання міждисциплінарного підходу та сукупності методів: аналітичного, культурологічного, що дозволило цілісно дослідити окреслену тематику та отримати відповідні результати роботи. Наукова новизна полягає в тому, що вперше питання інститутів громадянського суспільства розглянуто в розрізі їх культуротворчого потенціалу та аксіологічних інтенцій, а також окреслено їх основні тенденції розвитку на сучасному етапі. Висновки. Інститути громадянського суспільства через свою ціннісну орієнтацію сприяють побудові більш справедливого, демократичного та інклюзивного суспільства. Вони підтримують розвиток громадянської свідомості, сприяють збереженню культурного різноманіття і працюють над вирішенням соціальних проблем. Через свою активну позицію і діяльність інститути громадянського суспільства мають вплив на формування громадської думки щодо культурних питань і можуть бути важливими учасниками процесу розробки культурної політики, часто виступаючи як незалежні експерти та лобісти інтересів культурних спільнот. Культуротворчий потенціал інститутів громадянського суспільства є багатогранним і важливим для стійкого розвитку суспільства. Завдяки своїй діяльності, інститути громадянського суспільства не лише зберігають і популяризують культурну спадщину, але й сприяють розвитку нових культурних форм, підтримці культурного різноманіття та захисту культурних прав. Отже, аксіологічний аспект діяльності інститутів громадянського суспільства є ключовим для розуміння їхнього впливу на соціум та значення в сучасному світі.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.