ТРАКТАТ «ПРАВИЛА ГАРМОНІЧНІ Й МЕЛОДИЧНІ…» В. МАНФРЕДІНІ У ПЕРЕКЛАДІ С. ДЕГТЯРЬОВА В ПАРАДИГМІ СУЧАСНОЇ ТЕОРІЇ ПОЛІФОНІЇ

Abstract

Мета роботи. Розглянуто місце в парадигмі сучасної вітчизняної теорії поліфонії трактату В. Манфредіні “Regole armoniche, o sieno precetti ragionevoli per apprendere la musica” (“Гармонічні правила, або розумні настанови для навчання музиці”, 1797 р., Венеція) у творчому перекладі видатного українського композитора С. Дегтярьова («Правила гармонічні та мелодичні для навчання усій музиці», 1805 р., Санкт-Петербург). Методологія роботи поєднує історико-культурологічний, системно-структурний і теоретичний підходи, що дозволило виявити ключову роль розглядуваної перекладацької праці С. Дегтярьова, по-перше, у виході із назрілої на той момент кризової ситуації у вітчизняній музичній педагогіці, по-друге, – у подальшому після «Музикальної граматики» М. Дилецького процесі поступової європеїзації теоретичної музичної освіти та, ширше, секуляризації музичного мистецтва на теренах України та Росії у відповідності до загальних соціокультурних реалій. Наукова новизна полягає у приверненні спеціальної уваги до перекладеної С. Дегтярьовим праці В. Манфредіні як відправної точки для сучасної вітчизняної теорії музики і зокрема теорії поліфонії. Висновки. Встановлено, що поява на порубіжжі XVIII-XIX ст. перекладацької праці С. Дегтярьова забезпечила сприятливі умови для  трансмісії нової – західноєвропейської – культурної парадигми в музичному мистецтві, протягом декількох десятиліть надалі заповнюючи собою існуючу суттєву прогалину в тогочасній музично-теоретичній літературі. Виявлено, що роль у цьому процесі творчо здійсненого С. Дегтярьовим перекладу може бути охарактеризована як свідома трансляція на вітчизняному ґрунті європейського музично-теоретичного лексикону Нового часу, зокрема з контрапункту і фуги, у вигляді систематично викладеного засадничого кодексу правил.