ОПЕРА МИРОСЛАВА СКОРИКА «МОЙСЕЙ» ЗА ПОЕМОЮ ІВАНА ФРАНКА ЯК НАРАТИВ КЛАСИКО-РОМАНТИЧНОГО ІДЕАЛУ

Анотація

Мета роботи – дослідити основні наративи опери Мирослава Скорика «Мойсей» за поемою Івана Франка під кутом зору класико-романтичної естетичної платформи боротьби за ідеал. Кризовий стан сучасного суспільства спонукає композитора до виконання ролі Провідника, що вимагає термінових змін вектору мистецького розвитку в напрямку високодуховної філософсько-етичної спрямованості. Методологія дослідження полягає у розгляді психологічного наративу романтичної творчої спрямованості І. Франка (Р. Голод), аналізуванні сучасних проблем оперного мистецтва в Україні (І. Гамкало), використанні порівняльного аналізу епохальних проблем в Україні початку XX – XXI століть та співставленні егалітарного й елітарного розуміння спрямованості твору М. Скорика (Л. Кияновська). Наукова новизна підходів є пов’язаною із розглядом композиторського наративного дискурсу як апелювання до узагальненого інтонаційно-образного символізму музичної стилістики, а не стилізації певних історичних чи етнічних складових. Вперше розглянуто оперу «Мойсей» М. Скорика як твір, що пророкує важкий шлях до волі, добробуту і щастя. Висновки. У творі висловлено наративну спрямованість до синтезування класико-романтичного композиційно-формотворчого конструкту з узагальнено-символічним «позачасовим» розумінням філософсько-поетичної образності. У цьому контексті церковна монодійна трихордовість або апелювання до образної сфери вокальних творів М. Лисенка висловлюють наративи звертання до Бога й уявлення про омріяний рідний край, що в кінцевому результаті утворює особистісний міфологічний простір буттєвості.