СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ «ПОВОРОТ» У НАУЦІ ПРО ЗВ’ЯЗКИ ІЗ ГРОМАДСЬКІСТЮ: КРИТИКА ФУНКЦІОНАЛІЗМУ, ВПЛИВИ ПОСТМОДЕРНУ ТА КУЛЬТУРНА АПРОПРІАЦІЯ

Анотація

Мета роботи – розглянути та розкрити особливості соціокультурного «повороту» в науці про зв’язки із громадськістю на прикладі критики функціоналізму, впливів постмодерну та проблеми культурної апропріації у ХХІ ст. Методологія дослідження базується на парадигмальному підході в науці, який допомагає виявити контекст й динаміку переходу від функціональної парадигми, представники якої редукують зв’язки із громадськістю до «функції управління» та нівелюють потенціал «культурної функції» галузі, до соціокультурної, в межах якої паблік рилейшнз є впливовою соціальною та культурною практикою у сучасному світі. Також у статті застосовано методологічний інструментарій Cultural Studies, що допомогло розкрити проблему культурної апробації у ключі постколоніалізму та роль піар-кампаній у (ре)продукуванні постмодерного розуміння споживання. Новизна дослідження. У статті вперше розкрито особливості культурного або соціокультурного «повороту» у науці про зв’язки із громадськістю у контексті критики функціонального підходу. Висновки. З’ясовано, що соціокультурний «поворот» і пов’язана з ним критика епістемологічних та ідеологічних засад функціонального підходу, який редукує PR до організаційної функції компаній з метою підвищення їхньої ефективності та привабливості на ринку, привернули увагу, як дослідників у галузі до методологічного потенціалу антропології, соціології, постколоніалізму, культуральних студій, фемінізму, політичної економії тощо, так і вчених з інших дисциплінарних полів до проблеми апробації власного інструментарію в теорії та на практиці PR. Доведено, що соціокультурний «поворот» – рух думки від розуміння зв’язків із громадськістю як функціонального процесу в організаційному контексті до їхнього сприйняття в статусі культурної практики та «посередника» у культурній апропріації, під час творення сенсів й конституювання гіперреального середовища тощо.