Особистість і розлади особистості в сучасній практиці лікування
DOI:
https://doi.org/10.32626/2227-6246.2015-29.%25pКлючові слова:
розлади особистості (РО), особистісний стиль, вісь 1 (клінічний синдром), вісь 2 (РО), кластери розладів особистості, лікувальний підхід, адаптивний підхід, органічні ураження мозку, конституційні фактори.Анотація
Проаналізовано поширеність розладів особистості (РО), особливості цих розладів та їх вплив на соціальну і професійну адаптацію. У мешканців розвинених країн виявлено зростання дезадаптаційних тенденцій, що впливає на працездатність та якість життя. При аналізі останніх досліджень і літературних джерел виявлено дані, що прояви РО є ранніми (початок, як правило, у підлітковому віці). На основі стандартизованих, структурованих діагностичних інтерв’ю з’ясовано, що поширеність РО протягом життя в загальній популяції становить 10-13%. Розглянуто доцільність виділення двох осей для диференціації клінічних ознак. Згідно DSM-IV проаналізовано 3 класи розладів особистості: кластери А, В і С. Обґрунтовано необхідність проведення ретельної диференційної діагностики з органічними ураженнями мозку, які іноді виступають як ранні ознаки захворювання або навіть як його основні прояви. Досліджено, що при короткотривалій терапії ефективніші адаптивні підходи, що допомагають пацієнту боротися з кризами і продуктивніше вирішувати проблеми. До часто використовуваних методів лікування відносять кризове втручання, підтримуючу психотерапію. Зроблено висновки, що політерапія несе в собі ризик комбінованої токсичності і викликає схильність до суїциду та залежність від медикаментів, особливо якщо коморбідним діагнозом є зловживання психоактивними речовинами. Розробка нових копінг-механізмів і кращих соціальних навичок є ефективним рішенням; навіть при активній фармакотерапії подібні цілі, зазвичай, досягаються безпосередньо психотерапією. Ресурсна терапія, надана фахівцями з цього напрямку, чинить більш ефективний вплив на стабілізацію і покращення стану пацієнта, ніж лише медикаментозна терапія.
Посилання
Александер Ф. Психосоматическая медицина. Принципы
и практическое применение / Ф. Александер. – М.: Изд-во
ЭКСМО-Пресс, 2002. – С.54–95.
Клиническая психология / Под ред. М.Перре, У.Бауманна. –
СПб : Питер, 2007. – С.144–161; 621; 639–651.
Основы клинической и медицинской психодиагностики /
Сост. Б.В. Овчинников, И.Ф. Дьяконов, А.И. Колчева,
С.А. Литаев. – СПб : Элби-СПб, 2005. – С.23–28.
Gorton G, Akhtar S: The literature on personality disorders,
-88: Trends, issues and controversies. Hospital Community
Psychiatry 41:39–51, 1990/
Hori A: Pharmacotherapy for personality disorders. Psychiatry
Clinical Neurosis. 52:13–19, 1998.
Oldham JM: Personality disorders: Current perspectives.
JAMA 272:1770–1776, 1994.
Perry JC, Banon E, Janni F: Effectiveness of psychotherapy for
personality disorders. Am J Psychiatry 156:1312–1321, 1999.
Siever LJ, Davis KL: A psychobiological perspective on the
personality disorders. Am J Psychiatry 148:1657–1658, 1991.
Turkat ID: The Personality Disorders: A Physiological
Approach to Clinical Management. Elmsford, NY, Pergamon
Press, 351–398, 1990.
Tyrer P: Personality disorders. Management and Course. –
London : Butterworth, 1988.
##submission.downloads##
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Редакція має повне право публікувати у Збірнику оригінальні наукові статті як результати теоретичних і експериментальних досліджень, які не знаходяться на розгляді для опублікування в інших виданнях. Автор передає редколегії Збірника права на розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою) через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті Збірника, в електронних базах даних, репозитаріях та ін).
Автор публікації зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками використовувати матеріали статті: а) частково чи повністю в освітніх цілях; б) для написання власних дисертацій; в) для підготовки абстрактів, доповідей конференцій та презентацій.
Автор публікації має право розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту Збірника) на:
- персональних web-ресурсах усіх Авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
- web-ресурсах установ, де працюють Автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
- некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).
Але в усіх випадках обов’язковою є наявність бібліографічного посилання на статтю або гіперпосилання на її електронну копію, що містяться на офіційному сайті Збірника.