Суб’єктивна модель реальності: першоджерела побудови

Анотація

Мета. У статті визначено систему засобів реалізації свідомістю дії структуризації власних смислів як процесу створення людиною моделі реальності, кожна ланка якої носить у собі потенційні «стабільноинамічні» суб’єктивні умови моделювання об’єктивно існуючого світу. Методи. Емпіричні методи представлені діагностичною і психокорекційною технікою «Новий позитивний імпринтинг народження» та діагностичними техніками системного моделювання за О. Зелінським. Результати дослідження. Емпірично досліджено умови й ознаки формування і прояву онтологічного плану свідомості. Розкрито специфіку онтологічного плану свідомості, який забезпечує та розгортає задану можливість установлювати фільтри сприйняття реальності. Визначено діалектичну єдність онтологічного і гносеологічного планів свідомості, що здійснює дію її смислової динаміки. Доведено, що розвиток одного плану свідомості впливає на зміст, динаміку й оновлену структуру іншого. Окреслено парціальні випадки свідомості, які уможливлюють дію обох планів свідомості. До них віднесено: фіксовану установку імпринтингу народження; «психологічну правду» та сформований «стиль життя»; пізнавальні контури свідомості: сенсорно-перцептивний, уяви, мислення, афективний, рефлексії; «репрезентативні системи» як домінуючий спосіб отримання інформації із зовнішнього світу; механізми відкриття нових смислів; механізми створення моделі реальності. Проведене дослідження дало змогу розрізнити діапазон, інтенсивність, переважні модальності переживання і чотири дихотомічні емоційні та поведінкові реакції досліджуваних. Висновок. Доведено, що у процесі повторного народження упізнаються й усвідомлюються власні типові емоційні та поведінкові реакції, здійснюються процеси їх свідомого проживання, відкриття смислів свого життєвого настроювання і зумовлюючих їх причин. Означені відкриття виконують дію реконструкції онтологічного плану свідомості, який функціонує як імпліцитно існуючий простір, унікальним чином суб’єктивно забарвлений і такий, що має потенційну готовність до сприйняття й обробки зовнішньої інформації. Індивідуальна у кожної людини емоційна забарвленість є похідною ланкою для функціонування та фіксованості пізнавальних контурів свідомості, сенсоутворення особистості, що і зумовлює змістовну деталізацію та загальну масштабність суб’єктивної моделі реальності.