Культурологічні виміри режисерської практики XX ст. в Україні (на прикладі методології Володимира Скляренка)
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2022.262209Анотація
Мета роботи – виявити аспекти, актуальні для сучасної режисерської практики, що були розроблені та вдосконалені у творчій діяльності В. Скляренком. Методологія дослідження полягає у застосуванні таких підходів: культурологічного, історико-порівняльного, біографічного, міждисциплінарного, історичного та теоретичного узагальнення. Наукова новизна. У статті вперше досліджується творчість видатного українського режисера В. Скляренка в перспективі розвитку українського театру XX ст. та контексті культурологічних вимірів. Висновки. Режисерська практика В. Скляренка імпліцитно корегувалася контекстуальним виміром, а жанрові домінанти майстра віддзеркалили культурно-художні пріоритети своєї доби. Формування творчого методу режисера на оперній сцені збігається із знаковим піднесенням мистецького життя у 60-ті рр., коли радикальні постановочні новації сприймалися як визначальні критерії, а провідна концепція кожного твору дихала відчуттям свободи, підкреслювала національну самоідентифікацію. Багаторічна театральна практика Скляренка – ґрунтовне осмислення і послідовна екстраполяція у кожну з власних режисерських концепцій високої професійної культури й естетики театру Леся Курбаса, скерованої митецькою відкритістю до експериментальних новацій. Знахідки В. Скляренка зберігають актуальність у театральній практиці сьогодення, отримуючи нове життя в сучасних оперних постановках. Вивчення досвіду режисера є необхідним передусім тому, що перед українським оперним театром постає наріжна проблема відродження на театральному кону національного репертуару.
Ключові слова: театр XX століття, український театр, В. Скляренко, українська режисура.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.