ФІЛОСОФСЬКО-АНТРОПОЛОГІЧНИЙ ТА ЕТНОКУЛЬТУРНИЙ СЕНС УКРАЇНСЬКИХ ЛІТЕРАТУРНИХ АНТИУТОПІЙ

Автор(и)

  • Hanna Fayzullina

DOI:

https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2014.137962

Ключові слова:

філософська антропологія, антропологічна катастрофа, культурологія, етнокультура, технофобія, технократія, "касандрівська" функція мистецтва, літературна антиутопія

Анотація

У статті з позиції філософської антропології та культурології розглядається проблема загрози антропологічної катастрофи під впливом техногенних чинників. Художні антиципації техногенно-антропологічної катастрофи проаналізовані на прикладі світової футурологічної літератури та українського філософського роману. Предметом дослідження стають антиутопії, в яких порушуються проблеми відмирання не лише загальнолюдських цінностей, а й занепаду специфічно національного в культурі. Це супроводжується стрімким розвитком технічних можливостей людства, що можуть мати антигуманний та антикультурний характер. Також в них феномен Постлюдини доповнюється Посткультурою і Постгуманізмом в їх космополітичних, безнаціональних вимірах.

##submission.downloads##

Опубліковано

2016-08-26

Номер

№ 2 (2014)

Розділ

Відгуки. Рецензії. Повідомлення

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.