Дослідження антихолінестеразних властивостей лоратадину та дезлоратадину

Анотація

Зважаючи на те, що антигістамінні лікарські засоби є одними з найбільш часто використовуваних серед різних вікових груп, доступність та невисоку вартість препаратів, важливо мати повну інформацію про їхній фармакологічний профіль та плейотропні ефекти. Виявлення нових фармакологічних властивостей антигістамінних активних фармацевтичних інгредієнтів (АФІ) може сприяти розширенню показань до їхнього застосування, покращенню ефективності лікування та зменшенню ризику побічних реакцій, пов’язаних із поліпрагмазією. Мета роботи – дослідження та порівняння впливу антигістамінних активних фармацевтичних інгредієнтів лоратадину та дезлоратадину на активність ферменту бутирилхолінестерази (БХЕ) сироватки крові людини. Матеріали та методи. Визначення активності бутирилхолінестерази та впливу антигістамінних активних фармацевтичних інгредієнтів лоратадину та дезлоратадину на даний фермент здійснювали ex vivo спектрофотометрично при довжині хвилі 405 нм за модифікованим методом Еллмана. Обробка експериментальних даних включала розрахунок стаціонарних швидкостей і кінетичних параметрів інгібування та проводилася згідно зі стандартними методиками. Кінетичні характеристики досліджуваного процесу аналізували та візуалізували у програмному пакеті SigmaPlоt 14.0. Результати. Встановлено, що як лоратадин, так і дезлоратадин є дозозалежними інгібіторами бутирилхолінестерази. Обидва антигістамінних АФІ зменшують максимальну швидкість ферментативної реакції та збільшують константу Міхаеліса, що повністю відповідає ефекту змішаного (часткового) інгібування. Встановлено, що для лоратадину концентрація, необхідна для досягнення 50 % інгібування бутирилхолінестерази, становить IС₅₀ = 117,782 ± 10,013 мкМ, а для дезлоратадину – 131,403 ± 13,025 мкМ. Висновки. З огляду на те, що бутирилхолінестераза сироватки крові людини бере участь у метаболізмі ряду АФІ, зокрема міорелаксантів та місцевих анестетиків ефірного типу, що зумовлює їх швидке інактивування та короткотривалий ефект, виявлена інгібуюча активність лоратадину та дезлоратадину щодо цього ферменту має важливе значення для модифікації фармакокінетичних параметрів зазначених сполук. Отримані дані можуть стати основою для подальших досліджень, спрямованих на вивчення швидкості розкладання міорелаксантів та місцевоанестезуючих сполук бутирилхолінестеразою при застосуванні у комбінації з антигістамінними АФІ.