Вивчення впливу імуносупресивної терапії на стан мікробіоценозу шкіри хворих на акантолітичний пемфігус

Анотація

Вступ. Акантолітичний пемфігус відноситься до групи тяжких аутоімунних захворювань. Клінічним проявом є ушкодження шкіри та слизових з порушенням їх бар'єрної ролі. Терапія потребує довготривалого застосування імуносупресивних препаратів, які сприяють ремісії дерматозу та зумовлюють розвиток дисбалансу у мікробіоцинозі шкіри та слизових оболонок. Вторинні інфекції є побічним ефектом імуносупресивної терапії. Найчастішою причиною шкірної бактеріальної інфекції є Staphylococcus aureus - у 40,8% хворих, та як повідомляють A. J. Kanwar і S. Dhar – сепсис, за їх дослідженнями був найпоширенішою причиною смерті серед пацієнтів на акантолітичний пемфігус, а S. aureus був головним патогенним агентом у 4 випадках смерті. Матеріали та методи. Хворі на акантолітичний пемфігус, у кількості 33 осіб, які отримували імуносупресивну терапію терміном від двох місяців і довше 10 років були поділені на три групи в залежності від розповсюдженості патологічного процесу. Хворі I групи (тяжким ступенем) - 30,3%; II група (середнім ступенем) – 51,5%, хворі III групи - 18,2% мали дерматоз легкого ступеня. Групу порівняння склало 15 практично здорових осіб відповідного віку та статі. Діагноз був діагностований згідно з класичними клінічними критеріями та підтверджений цитологічними та лабораторними дослідженнями. Ідентифікацію бактерій, вилучених зі шкіри та слизових оболонок ротової порожнини, проводили за допомогою методів класичної бактеріології на підставі вивчення морфологічних, культуральних та біохімічних властивостей. Визначення чутливості вилучених мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів різних хімічних груп проводили за допомогою диск-дифузійного методу, інтерпретацію отриманих результатів проводили згідно з міжнародними протоколами та нормативними документами МОЗ України. Результати та їх обговорення. За результатами бактеріологічних досліджень з осередків ураження на шкірі та слизових хворих I групи було виділено 26 лабораторних штамів умовно-патогенних мікроорганізмів, та були віднесені до трьох родів: Staphylococcus spp., Streptococcus spp., Acinetobacter spp. У біотопі «шкіра» переважали представники роду Staphylococcus - 76,9 %. Щільність колонізації мала рівень 10⁵ – 10⁸ КУО / см2. Дослідження матеріалу з осередків ураження на слизових оболонках, у переважній більшості хворих виявляли Staphylococcus spp. самостійно та в асоціаціях з мікроорганізмами роду Streptococcus,. Рівень мікробного обсеменіння сягав 10⁶ – 10⁸ КУО / мл. В інтактних ділянках переважали S.aureus, S. haemolyticus, S. epidermidis з дещо нижчим відсотком вилучених мікроорганізмів, ніж у осередках ураження, та інколи, утворював асоціації з Micrococcus spp. та непатогенними Corynebacterium spp. При аналізі даних щодо визначення рівнів резистентності клінічних штамів стафілококів, вилучених з осередків ураження, встановлено, що показники чутливості вилучених патогенів були найбільш високими до препаратів фузидієвої кислоти, оксазолідинонів та мупіроцину. У пацієнтів II групи при бактеріологічному досліджені клінічного матеріалу, отриманому з осередків ураження на шкірних покривах та слизових оболонок - виділено 36 лабораторних штамів умовно-патогенних мікроорганізмів, що були віднесені до трьох родів: Staphylococcus spp., Streptococcus spp., Klebsiella spp. та Proteus spp. Біотоп «шкіра» - переважали представники роду Staphylococcus - 85,0 % із зниженням частки стафілококів з вираженим патогенним потенціалом - S.  aureus (з 28,5 % до 15,0 %). Щільність колонізації була на рівні 10⁵  –  10⁶ КУО  /  см². Біотоп «слизова» представлений асоціацією коагулазонегативного стафілокока з клебсієлами та протеями з рівнем мікробного обсіменіння 10⁶ – 10⁷ КУО/ мл. Склад інтактних ділянок шкіри був аналогічним ураженим ділянкам. Мікробний склад обстежених біотопів «шкіра», «слизові» хворих III групи був майже аналогічним I та II групи та інтактні ділянки шкіри хворих майже не відрізнялись за показниками домінантних різновидів стафілококів від уражених ділянок. Ступінь обсіменіння означених осередків на шкірі дорівнював 10⁴  - 10⁶ КУО / см². Мікробний склад шкіри контрольної групи характеризувався наявністю переважно стафілококів, але з суттєвою видовою різницею. Висновки. За даними результатів дослідження з'ясовано, що мікробіоценоз уражених ділянок шкіри та слизових у хворих на акантолітичний пемфігус зазнає кількісних та якісних змін видового складу мікроорганізмів та корелює зі ступенем тяжкості дерматозу та тривалістю імуносупресивної терапії. Препарати фузидієвої кислоти, оксазолідинонів та мупіроцину можуть бути рекомендовані за для емпіричної терапії мікробних ускладнень у даній групі хворих за результатами визначення рівнів резистентності клінічних штамів стафілококів, вилучених з осередків ураження. Зважаючи на неможливість застосування у хворих на АП топічних антимікробних засобів у вигляді мазевих форм, актуальним залишається використання водних анілінових барвників та антибактеріальних препаратів системної дії, з урахуванням рівня  резистентності клінічних штамів мікроорганізмів (за виключенням антибіотиків пеніцилінового та цефалоспоринового ряду).

DOI: 10.5281/zenodo.5499649