Маркер інтратекальної імунної активації для оцінки ефективності ІФН-β при рецидивно-ремітуючому розсіяному склерозі

Анотація

Розсіяний склероз – аутоімунне нейродегенеративне захворювання центральної нервової системи, що характеризується порушенням цілісності гематоенцефалічного бар’єру, збільшенням кількості аутореактивних лімфоцитарних клонів, специфічних до білків мембрани нервових клітин, і утворенням вогнищ периваскулярних лімфоцитарних інфільтратів. Інтерферон бета (ІФН-β) є препаратом першої лінії, що модифікує захворювання, у лікуванні рецидивно-ремітуючого розсіяного склерозу (РРРС). Однак клінічна відповідь різниться між людьми, і близько 20 % реципієнтів IFN-β не відчувають покращення. Крім того, є дані, що свідчать про можливу шкідливу дію IFN-β у деяких пацієнтів. Визначення біомаркерів, які можуть допомогти в ранній оцінці відповіді на лікування пацієнта, необхідно насамперед для індивідуального підходу до лікування розсіяного склерозу. Зокрема, інформативними індикаторами перебігу захворювання можуть служити клітинно-специфічні біомаркери внутрішнього запалення, які корелюють із клінічними проявами розсіяного склерозу. В якості маркера-кандидата цього типу було розглянуто вміст у спинномозковій рідині розчинної форми CD27 (sCD27) - трансмембранного глікопротеїну другого типу, що належить до рецептора TNF (TNFRSF7) і експресується на поверхні клітин лімфоїдного ряду. Його можна використовувати як кумулятивний індикатор, який корелює з процесом В-опосередкованої антиген-специфічної активації Т-клітин і підходить для об’єктивної оцінки терапевтичного ефекту IFN-β при PPРС, починаючи з 6 місяців після початку терапії. Моніторинг рівня sCD27 у спинномозковій рідині, як маркера інтратекальної імунної активації, що реагує на лікування, демонструє дуже багатообіцяючі результати.

Ключові слова: розсіяний склероз, біомаркери, IFN-β, CD27.

DOI: 10.5281/zenodo.5761176