Сучасний алгоритм мікробіологічної діагностики антибіотик-асоційованої діареї та псевдомембранозного коліту, зумовлених Clostridium difficile

Анотація

Вступ. Сьогодні проблема C.difficile-асоційованої інфекції (Cdl-AI) найчастіше пов’язана з двома клінічними проявами – антибіотикоасоційованою діареєю (ААД) та псевдомембранозним колітом (ПМК), які є частими побічними ефектами антибактеріальної терапії і мають прояв  від легкої форми до тяжкого перебігу захворювання. За даними авторів, ААД реєструється у 3,2–29,0 % пацієнтів, а ризик розвитку ПМК у оперованих становить від 14 до 27 %. Проблема виявлення та лікування Cdl-AI є надзвичайно актуальною сьогодні у зв’язку з підвищенням частоти реєстрації ААД та ПМК у пацієнтів з коронавірусною хворобою (COVID-19), які під час лікування отримували високі дози антибіотиків та блокаторів цитокінового шторму. У сучасній зарубіжній літературі ААД і ПМК характеризують як «нозокоміальні коліти». Особливе занепокоєння викликає категорія хворих – безсимптомних  носіїв  C. difficile, які стають епідеміологічно небезпечною категорією, підтримуючи циркуляцію збудника в лікарняних стаціонарах. Актуальність Cdl-AI вимагає пошуку ефективних методів і заходів лабораторної діагностики ААД та ПМК, спрямованих на виявлення та вивчення біологічних властивостей збудників цих захворювань.  Матеріали і методи. Для досягнення цієї мети було проведено пошук літератури за допомогою англомовної текстової бази даних PubMed з використанням ключових слів «C.difficile-асоційована інфекція», «антибіотик-асоційована діарея», «псевдомембранозний коліт». Результати і обговорення. Основою алгоритмів діагностики Cdl-AI є виявлення ферменту глутаматдегідрогенази (ГДГ) із визначенням наявності екзотоксинів (TcdA, TcdB, бінарний токсин) або генів, що їх кодують, та бактеріологічне дослідження матеріалу для виділення чистої культури збудника і вивчення його біологічних властивостей. Американське та Європейське товариства мікробіологів рекомендують двох етапний алгоритм, який включає скринінговий тест на виявлення ГДГ та екзотоксинів (TcdA, TcdB) у калі за допомогою імуноферментного (ІФА) або імунохроматографічного аналізу. У разі позитивного результату ІФА або ІХА-тесту проводять бактеріологічне дослідження матеріалу з подальшим визначенням токсигенних властивостей і чутливості виділених штамів C. difficile до антибіотиків. Найбільш оптимальним є трьох етапний алгоритм лабораторної діагностики Cld-AI, який передбачає визначення генів, що кодують ГДГ, токсини A/B і бінарний токсин C. difficile. Отримання негативного результату ПЛР дає змогу припинити пошук збудника в досліджуваному матеріалі, і навпаки: отримання позитивного результату (перший етап) передбачає бактеріологічне дослідження зразків для виділення чистої культури збудника з використанням селективних живильних середовищ (другий етап) та вивчення його чутливості до антибіотиків (третій етап). Для підвищення специфічності методу ПЛР було запропоновано двоетапний протокол ПЛР із використанням праймерів до 16S області рибосомної РНК C. difficile, що дозволило ідентифікувати понад 150 риботипів та 24 токсинотипи C. difficile. Як альтернативу ПЛР-риботипуванню, для дослідження епідемічних спалахів запропоновано метод MALDI-TOF мас-спектрометрії (Matrix assisted laser desorption/ionization time-of-flight mass spectrometry) який за допомогою технологій матрично-активованої лазерної десорбції/іонізації дозволяє визначати білкові спектри (профілі) бактерій та ідентифікувати чисті культури C.difficile впродовж 5-7 хвилин. Висновки. В сучасних умовах безконтрольного використання антибіотиків в установах охорони здоров’я захворюваність на Cdl-АІ має сталу тенденцію до зростання. Дотримання певного алгоритму діагностики Cdl-АІ необхідно для своєчасного виявлення ААД і ПМК та запобігання розвитку тяжких форм. Послідовне виконання етапів діагностики ААД і ПМК дозволяє уникнути розповсюдження нозокоміальних штамів клостридій в умовах лікарняного закладу.

Ключові слова: C.difficile-асоційована інфекція, антибіотик-асоційована діарея, псевдомембранозний коліт, лабораторна діагностика.

DOI: 10.5281/zenodo.6350087