Вивчення амінокислотного складу сировини ліхнісу корончатого (Lychnis coronaria (l.) Murray ex desr.)

Анотація

Вступ. Ліхніс корончатий (Lychnis coronaria (L.) Murray ex Desr.) – багаторічна трав’яниста рослина родини Гвоздикові (Caryophyllaceae). Рослина культивується в багатьох країнах світу, зокрема в Україні, як декоративна. Різні частини ліхнісу корончатого використовуються у традиційній медицині країн світу для лікування прокази, діареї, геморою, захворювань легенів та печінки. Крім того, сировина володіє протизапальною активністю. На сьогодні ліхніс корончатий вивчають науковці багатьох країн. Наприклад, новітні дослідження, проведені індійськими вченими, показали протиастматичний ефект ліхнісу корончатого через зниження гіперреактивності бронхів, а також клітинних і молекулярних маркерів запалення дихальних шляхів та імунітету. Крім того, румунськими вченими запропоновано та досліджено комплексний рослинний засіб, до складу якого входив ліхніс корончатий. Для цього засобу встановлено виражену антимікробну та антиоксидантну активності. Індійськими вченими для водного екстракту із трави ліхнісу корончатого встановлено антигепатотоксичну дію. Стосовно фармакологічної активності амінокислот, то китайські вчені провели дослідження щодо вивчення поєднання природних сполук із амінокислотами, зокрема валіном та проліном. Встановлено, що отримані похідні сприяли вищій швидкості проліферації в клітинах HepG2, ніж природні сполуки до дериватизації. Це свідчило про те, що ці похідні володіють покращеною гепатопротекторною здатністю. Інші дослідження, проведені вченими Великобританії, показали цікаві результати щодо впливу амінокислот на профілактику та лікування бронхіальної астми. Оскільки амінокислоти сприяють різноманітній антиоксидантній та імунологічній діяльності, що має відношення до патогенезу астми, науковці припустили, що відмінності в амінокислотах можуть бути залучені до етіології астми. У підсумку проведених експериментів встановлено, що високі рівні цистину введені у плазму не мають захисного ефекту на ризик розвитку бронхіальної астми, але для гліцину ця кореляція простежується, тому потребує подальшого вивчення. Тому наведена вище інформація дає можливість припустити, що амінокислоти опосередковано можуть впливати на прояв фармакологічної активності сировини ліхнісу корончатого. Для цього раціональним є проведення вивчення амінокислотного складу сировини досліджуваної рослини, що і стало метою цієї роботи.

Матеріали та методи. Для вивчення використовували листя, квітки та стебла ліхнісу корончатого. Сировина була заготовлена у період цвітіння у 2020-2021 рр. у Харківській області. Амінокислоти визначали на амінокислотному аналізаторі Т 339 із використанням такої методики: На дні пробірки з вогнетривкого скла (пірекс) розміщали зважений зразок сировини. До сухої наважки в пробірку додавали відповідну кількість 6 н хлористоводневої кислоти. Пробірку охолоджували у рідкому азоті. Після того, як вміст пробірки замерзав, із неї відкачували повітря за допомогою вакуумного насосу для запобігання окислювання  амінокислот у результаті гідролізу. Потім пробірку запаювали. Запаяну пробірку ставили на 24 години до термостату із постійною температурою +106 оС. Після закінчення гідролізу пробірку охолоджували до кімнатної температури та розкривали. Вміст кількісно переносили у скляний бюкс і випарювали хлористоводневу кислоту на водяній бані. Після висушування зразка у бюкс додавали 3-4 мл деіонізованої води і повторювали процедуру висушування. Підготовлений у такий спосіб зразок розчиняли у 0,3 н літій цитратному буфері рН 2,2 і наносили на іонообмінну колонку аналізатора амінокислот. Результати та обговорення. У результаті проведеного експерименту в усіх видах досліджуваної сировини ідентифіковано 18 амінокислот, а також визначено їх кількісний вміст. Найбільший вміст суми амінокислот спостерігався у квітках ліхнісу корончатого (9,87 %), найменший – у стеблах (3,72 %). Стосовно листя досліджуваної рослини, то вміст амінокислот був незначно більше за вміст цього класу сполук у стеблах. Така ж тенденція спостерігалася і у випадку аналізу суми незамінних амінокислот, їх превалювання відмічалося у квітках ліхнісу корончатого (3,57 %). Слід відмітити, що в усіх досліджуваних видах сировини за вмістом переважали аспарагінова та глутамінова кислоти. Відомо, що ці амінокислоти застосовують при захворюваннях серцево-судинної та центральної нервової систем. Щодо гліцину, про вплив на профілактику та лікування бронхіальної астми якого наведено інформацію у вступі, то у порівнянні із листям та стеблами у квітках його вміст був найвищим (0,62 %) проти 0,40 % та 0,21 % відповідно. Стосовно проліну та валіну, то їх вміст домінував у квітках ліхнісу корончатого. Однак, слід зазначити, що вміст проліну у квітках був значно вище (0,82 %) за вміст у листі та стеблах – 0,15 % та 0,27 % відповідно.

Таким чином, проведені дослідження можуть становити підґрунтя для подальших експериментів, пов’язаних із дослідженням фармакологічної активності ліхнісу корончатого. Крім того, на основі вмісту амінокислот можна виокремити більш перспективні для подальших досліджень види сировини ліхнісу корончатого – квітки та листя. Висновки. Отже, одержані експериментальні дані стосовно вивчення амінокислотного складу сировини ліхнісу корончатого поглиблюють знання щодо хімічного складу цієї рослини. Також ці результати можуть використовуватися в подальшому при дослідженні фармакологічної активності сировини ліхнісу корончатого.

Ключові слова: Lychnis coronaria (L.) Murray ex Desr., амінокислотний склад.