Вивчення біологічно активних речовин у сировині Ліхнісу корончатого (Lychnis coronaria (l.) Murray ex desr.)

Анотація

Вступ. Ліхніс корончатий (Lychnis coronaria (L.) Murray ex Desr.) – рослина родини Гвоздикові (Caryophyllaceae), яка вирощується на території України як орнаментальна. Щодо вивчення її використання у медицині, то є відомості, що у традиційній медицині сировина ліхнісу корончатого використовується при запальних процесах, зокрема запальних процесах шкіри, захворюваннях печінки та геморої, а також діареї, проказі, захворюваннях легенів, при авітаміноз. Також різними науковцями для цієї рослини встановлена гепатопротекторна, протизапальна, антигепатотоксична, антиоксидантна, протипухлинна та протиастматична активність. Хімічний склад ліхнісу корончатогопотребує більш поглибленого та систематичного вивчення. Нами у попередніх роботах було розпочато дослідження фенольних сполук, однак для розуміння зв'язку хімічний склад – фармакологічна активність доцільно проводити вивчення ще й інших класів біологічно активних речовин. Метою роботи було вивчення фенольних речовин спектрофотометричним методом, а також стероїдних, тритерпенових та летких сполук методом ГХ/МС у сировині ліхнісу корончатого. Матеріали та методи. Для дослідження використовували траву, листя, квітки та стебла ліхнісу корончатого, які були заготовлені у фазі цвітіння в Харківській області (Україна) у липні - серпні 2021/2022 р. Кількісний вміст флавоноїдів визначали за допомогою спектрофотометричного методу за довжини хвилі 410 нм у перерахунку на лютеолін-7-глюкозид за методикою монографії ДФУ 2.0 “Ромашки квітки^N”. Кількісний вміст суми поліфенолів визначали спектрофотометричним методом за довжини хвилі 760 нм у перерахунку на пірогалол за методикою загальної статті ДФУ 2.0 “Визначення танінів у лікарській рослинній сировині”. Вивчення стероїдних речовин, тритерпеноїдів та летких сполук проводили за допомогою методу ГХ/МС. Результати та обговорення. Найбільший вміст флавоноїдів спостерігався у квітках (1,63 %) та у листі (1,48 %) ліхнісу корончатого. Незначний вміст був у стеблах досліджуваної рослини (0,71 %). Стосовно суми поліфенолів, то максимальний їх вміст відмічався у траві (7,85 %), а найменший – у стеблах (4,87 %). У траві ліхнісу корончатого ідентифіковано 13 сполук, які відносяться до стероїдів та тритерпеноїдів. За вмістом домінував стигмастерол (54,22 мг/кг), а також з достатньо високим кількісним вмістом був β-ситостерол (37,24 мг/кг). У незначній кількості містився тритерпеноїд коронозид В (3,56 мг/кг). У результаті проведеного дослідження у листі ліхнісу корончатого встановлено наявність 12 стероїдів та тритерпеноїдів. За вмістом переважали стигмаст-5-єн-3-он та β-ситостерол – 33,78 мг/ кг та 30,52 мг/кг відповідно. Стосовно сполук з незначним вмістом, то слід відмітити кампестерол – 1,74 мг/кг. У квітках досліджуваної рослини ідентифіковано 6 сполук, які віднесені до стероїдів та тритерпеноїдів. Серед сполук з високим вмістом спостерігали β-ситостерол, β-амірин та стигмастерол – 70,73 мг/кг, 58,41 мг/кг та 22,63 мг/кг відповідно. У незначній кількості накопичувався коронозид В (1,89 мг/кг). У стеблах ліхнісу корончатого у порівняні з іншими видами сировини ідентифіковано найменше сполук, а саме 4 стероїди. Серед виявлених речовин в найбільшій кількості містився холест-7-єн-6-он (23,36 мг/кг), у найменшій кількості – спінастерол (3,34 мг/кг). Таким чином, за результатами проведеного дослідження можна зробити висновок, що стероїди та тритерпеноїди більшою мірою накопичуються у траві, листі та квітках ліхнісу корончатого. У траві ліхнісу корончатого у результаті проведеного дослідження ідентифіковано 12 летких сполук, що відносяться до монотерпеноїдів, сесквітерпеноїдів, а також ароматичних речовин. Серед домінуючих за вмістом сполук слід виокремити β-оцимен (32,23 мг/кг) та β-каріофілен (22,46 мг/кг). У мінорних кількостях містився γ-карен (0,15 мг/кг). У листі досліджуваної рослини ідентифіковано 8 летких сполук, серед яких переважали за вмістом α-пінен, лимонен та β-оцимен – 13,70 мг/кг, 11,64 мг/кг і 10,11 мг/кг відповідно. У незначній кількості були γ-карен і мірцен – 0,35 мг/кг та 0,72 мг/кг відповідно. У квітках ліхнісу корончатого у підсумку проведеного експерименту було ідентифіковано 9 летких компонентів. Максимальний вміст спостерігався у β-оцимену (49,87 мг/кг), дещо менше було β-каріофілену (23,51 мг/кг). Найменший вміст був встановлений у α-пінену (0,80 мг/кг). У результаті експерименту у стеблах ліхнісу корончатого було ідентифіковано 8 летких компонентів. Встановлено, що за вмістом превалювали β-каріофілен і α-феландрен (18,58 мг/кг та 12,92 мг/кг). У незначній кількості був γ-карен (0,14 мг/кг). Отже, у підсумку встановлено, що усі досліджувані види сировини ліхнісу корончатого містили леткі сполуки, однак їх кількість різнилася – у більшій кількості вони накопичувалися у траві, листі та квітках ліхнісу корончатого. Висновки. Таким чином, за допомогою проведеного масиву експериментальних досліджень були поглиблені відомості щодо хімічного складу сировини ліхнісу корончатого, а саме трави, листя, квіток та стебел. Встановлено, що більшою мірою накопичення біологічно активних речовин відбувається у листі, квітках та траві ліхнісу корончатого. Отримані результаті можуть бути використані при розробці відповідних розділів нормативної документації для стандартизації сировини досліджуваної рослини.

Ключові слова: Lychnis coronaria (L.) Murray ex Desr., фенольні сполуки, стероїди, тритерпеноїди, леткі сполуки, спектрофотометрія, ГХ/МС.