Cучачні методи розробки вакцин: Дослідження оптимальних умов фотодинамічної інактивації

Анотація

Вступ. Дана тема стосується розробки гіпоалергенних і нереактогенних вакцин новітнього класу, які сприятимуть створенню популяційного імунітету проти багатьох інфекційних захворювань у всьому світі. ВООЗ визначила 3 ​​пріоритетних напрямки заміни парентеральних вакцин непарентеральними, які базуються на здатності антигенів проникати через слизові оболонки. Найбільш перспективними з них є мукозальні вакцини, застосування яких дозволяє забезпечити безперервність антигенного стимулу та підтримувати високий рівень колективного імунітету проти інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики, у тому числі COVID-19. Останнім часом ситуація з керованими інфекційними захворюваннями, як бактеріальними, так і вірусними, значно загострилася і стає ще більш гострою, оскільки широкомасштабні бойові дії в нашій країні супроводжуються погіршенням санітарних умов, значними міграційними процесами серед населення України, скупченням біженців у приміщеннях, руйнування водогонів, велика кількість поранених військовослужбовців та цивільних осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги в польових умовах. У всьому світі для зниження інфекційних захворювань широко використовується система заходів щодо запобігання, обмеження поширення та ліквідації інфекційних захворювань.Одним із таких засобів є вакцинопрофілактика. Певні проблеми виникають при розробці вакцинних препаратів. Наприклад, спонтанна поява патогенних властивостей, здатність реверсувати ослаблені штами мікроорганізмів, які можуть викликати захворювання. Інактивовані вакцини не вимагають жорстких умов зберігання та транспортування, тому є більш привабливими для фармацевтичної промисловості. Тому вкрай необхідний пошук сполук і методів інактивації збудників, які б не утворювали ковалентних зв'язків з антигеном, підвищуючи тим самим їх реактогенність і алергенність. На даний момент встановлено, що системи інактивації патогенів (СІП) у продуктах крові ефективні проти численних бактерій, вірусів і паразитів і широко використовуються в технологіях знезараження препаратів крові в трансфузіології. Ці передумови дали нам ідею екстраполяції досвіду трансфузіологів у фотодинамічній інактивації продуктів крові на вакцинологію з метою заміни інактиваторів/консервантів нетоксичними метаболічними фотоінактивуючими агентами, які не вимагають очищення вакцини та не утворюють ковалентних зв’язків з антигенами вакцини . Матеріали та методи.  Науково-оглядові та практичні статті, інформація з бази даних ВООЗ. Результати і обговорення. Завдання дослідників наразі – усунути недоліки у виробництві вакцинних препаратів шляхом запобігання утворення ковалентних зв’язків між модифікатором і антигеном – мішенню – токсином чи патогеном.У той же час інактивація повинна залишатися дуже ефективною. Відомо, що рибофлавін є активатором клітинного метаболізму в організмі людини і тварин, але крім своєї ключової ролі він виконує роль фотосенсибілізатора і використовується в системах дезінфекції, що забезпечує антимікробну дію. Метод дезінфекції з використанням фотосенсибілізатора називається антимікробною фотодинамічною терапією.  Антимікробна фотодинамічна терапія (aPDT) є перспективним підходом до патогенів у крові та похідних крові. Перевагою антимікробної фотодинамічної терапії є те, що до неї немає стійких штамів. І головним завданням сьогодення є вибір найоптимальніших методів і умов пошуку найкращих методів і речовин для них під час фотодинамічної інактивації.  Ці дослідження дозволять зрозуміти передбачуваність і перспективність заміни ковалентних інактиваторів засобами фотодинамічної інактивації бактерій у вакцинології з метою подальшого впровадження в розробку нових класів нетоксичних і неалергенних вакцин.

Ключові слова: антимікробна фотодинамічна терапія, фотоінактивація, рибофлавін, вакцини