Серологічний моніторінг вакцинального імунітету до дифтерії, правця та кашлюку у населення м.Харкова та області у 2025 році

Анотація

Захворюваність та смертність від інфекцій та неінфекційних хронічних соматичних захворювань вимагають постійного вдосконалення вакцинопрофілактики. Це продиктовано неухильним зростанням кількості випадків серед вакцинованих, збільшенням частоти дитячих інфекцій у людей старше 18 років, збільшенням кількості ускладнень після перенесених захворювань, швидким згасанням вакциноіндукованого імунітету з віком, високою смертністю та розвитком ускладнень, що призводять до інвалідності, зокрема при грипі та пневмококовій пневмонії, а також складністю створення напруженого імунітету у людей похилого віку. Ефективний контроль інфекцій вимагає фактичного досягнення захисту від них у понад 95% населення. Слабкий імунітет та відсутність захисту від інфекційних захворювань створюють нішу для циркуляції збудників та є джерелом розвитку епідемій та пандемій. Реакція на асоційовану вакцину набагато складніша, і після введення такої вакцини в організм антитіла утворюються проти ще більшої кількості антигенних детермінант. Створення стійкого імунітету до інфекцій залежить не лише від якості використовуваних вакцин, але й, більшою мірою, від імунореактивності пацієнтів. Матеріали та методи. Роботу виконували в лабораторії імунореабілітології Інституту мікробіології та імунології імені І. І. Мечникова. Дослідження з визначення рівня специфічного імунітету населення Харкова та області до вакцинопідготовчих інфекційних захворювань проводили за допомогою перехресного епідеміологічного аналізу. Розмір вибірки встановлювався відповідно до рекомендацій ВООЗ та програми EPI INFO-2000 і включав 535 осіб віком 0–60 років. Критерії включення та виключення осіб з дослідження були наступними: відсутність імуносупресії, злоякісних новоутворень або тяжких гематологічних захворювань. Це дослідження проводилося відповідно до Гельсінської декларації та принципів належної клінічної практики. Учасникам або їхнім батькам було надано інформацію про цілі дослідження, а також від усіх учасників або їхніх батьків було отримано письмову інформовану згоду перед включенням до дослідження. Усі особи, включені до дослідження, заповнили відповідні анкети, та було зібрано сироватку крові. Рівні специфічних антитіл до збудників/токсинів дифтерії, правця та кашлюку визначали за допомогою наборів реагентів від IBL-Hamburg GmbH (Німеччина) стандартним методом, згідно з інструкціями виробника. Дослідження проводили за допомогою багатостріпового фотометра для ІФА Erba LisaScan кількісним методом (одиниці вимірювання – МО/мл). Відповідно до рекомендацій виробника, рівні антитіл оцінювали наступним чином: протикашлюкові: нижче 16 МО/мл – імунітет відсутній, 16–24 МО/мл – слабкий імунітет, вище 24 МО/мл – достатній імунітет; протидифтерійні та протиправцеві: нижче 0,1 МО/мл – імунітет відсутній, 0,1–1,0 МО/мл – слабкий імунітет, вище 1,0 МО/мл – достатній імунітет. Результати та обговорення. Більшість обстежених нами дорослих мали захисні титри антитіл проти дифтерії та правця. Значна частина з них мала високі титри антитіл, що свідчить про наявність сильного імунітету. Отримані результати свідчать про високий рівень протидифтерійного та протиправцевого імунітету, що можна вважати результатом ревакцинації дорослого населення проти цих інфекцій. Навпаки, більшість обстежених нами дорослих мали низькі титри протикоклюшних антитіл. Середні титри IgG протикоклюшних антитіл у дорослих були значно нижчими, ніж у вакцинованих нами дітей молодшого віку, що свідчить про необхідність розробки програм вакцинації для підлітків та дорослих. Воєнний стан, ускладнення сучасних календарів вакцинації, міграція та старіння населення, а також відмова від вакцинації з різних причин призводять до необхідності впровадження в Україні окремої системи моніторингу специфічного серологічного профілю на рівні популяції, яка дозволяє оцінити ландшафт захисту від інфекцій у сучасному суспільстві та виявити схильних до інфекцій осіб. Її впровадження дозволить уточнити справжні значення колективного імунітету в різних соціальних групах та регіонах, краще керувати календарем вакцинації, оцінити ефективність вакцин та програм вакцинації, а також дозволить розрахувати необхідний обсяг вакцин, діагностичних та лікарських засобів, а також ресурси, необхідні для забезпечення повного захисту населення.