Етика публікацій та недобросовісна практика
Редакція журналу «Eastern-European Journal of Enterprise Technologies» підтримує певний рівень вимог при доборі та прийомі статей, представлених у редакцію журналу. Ці правила визначаються науковими галузями, які висвітлюються в журналі.
При розробці положень видавничої політики журналу "Eastern-European Journal of Enterprise Technologies" редакція керувалася рекомендаціями Комітету з етики публікацій - Committee on Publication Ethics (COPE), а також досвідом роботи зарубіжних та українських професійних співтовариств, наукових організацій і редакцій видань.
Істотною ознакою професійного наукового співтовариства є прийняття вченими і фахівцями кодексу, який встановлює основні норми поведінки і обов'язки членів співтовариства по відношенню один до одного і до громадськості. Такий кодекс визначається бажанням забезпечити максимальну користь для професійного співтовариства і обмежити дії, які могли б слугувати вузькоегоїстичним інтересам окремих осіб, а також забезпечити право кожного автора на інтелектуальну власність.
Етичні зобов'язання редакції журналу
1. Усі надані для публікації матеріали проходять ретельний відбір і рецензуються. Редакція залишає за собою право відхилити статтю або повернути її на доопрацювання. Автор зобов'язаний допрацювати статтю відповідно до зауважень рецензентів або редколегії.
2. Редакційні редактори повинні без упередження розглядати всі рукописи, представлені до публікації, оцінюючи кожен належним чином, незважаючи на расову, релігійну, національну приналежність, а також положення або місце роботи автора (авторів).
3. Відповідальний і зважений підхід редакції до відбору рукописів для опублікування базується на рекомендаціях рецензентів. Проте рукописи можуть бути відхилені без рецензування, якщо вони не відповідають профілю журналу.
4. Редактори редакції та інші представники не повинні представляти іншим особам ніяку інформацію, пов’язану з вмістом рукопису, що знаходиться на розгляді, окрім осіб, які беруть участь у професійній оцінці цього рукопису. Після позитивного рішення редактора стаття публікується у журналі та розміщується на відповідних електронних ресурсах.
5. Редакція повинна шанувати інтелектуальну незалежність авторів.
6. Права головного редактора журналу чи редакторів редакції відносно будь-якого представленого рукопису, автором якого є сам головний редактор чи редактори редакції, мають бути делеговані якій-небудь іншій кваліфікованій особі.
7. Якщо редакції представлені переконливі свідчення того, що основний зміст або висновки роботи, опублікованої в журналі, є помилковими, редакція повинна сприяти публікації відповідного повідомлення, що вказує на цю помилку і, якщо можливо, виправляти її. Редакція має керуватися діючими принципами передбаченими для таких випадків, зокрема Правилами відкликання та виправлення опублікованих статей.
8. В разі, якщо рекомендації двох рецензентів відносно рукопису діаметрально відрізняються, редакція може залучити третього рецензента, за погодженням з головним редактором, та після цього прийняти остаточне рішення щодо опублікування.
9. Подаючи статтю для опублікування, автор погоджується з тим, що на момент виходу в світ номера з його опублікованою статтею, індексація журналу будь-якою з баз даних та іншими ресурсами індексування світової наукової періодики може бути змінена. Редакція гарантує розміщення актуальної інформації про індексацію журналу. Рішення про індексацію журналу в базах даних та інших ресурсах індексування світової наукової періодики не залежить від редакції журналу і не є частиною видавничого процесу.
Етичні зобов’язання авторів
1. Основний обов'язок автора полягає в тому, щоб надати точний звіт про проведене дослідження, а також об'єктивне обговорення його значущості.
2. Журнальний об'єм є обмеженим ресурсом, тому автор зобов'язаний використовувати його розумно і економно.
3. Первинне повідомлення про результати дослідження має бути досить повним і містити необхідні посилання на доступні джерела інформації, щоб фахівці в цій області могли повторити цю роботу. Якщо буде потрібно, автор повинен докласти прийнятних зусиль для того, щоб надати іншим дослідникам зразки незвичайних матеріалів, які не можуть бути отримані яким-небудь іншим способом; при цьому приймаються відповідні угоди про передачу матеріалів, що обмежують область використання таких матеріалів, щоб захистити законні інтереси авторів.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які здійснили визначальний вплив на сутність роботи, що викладалася, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з більш ранніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до цього повідомлення. Автор зобов'язаний провести літературний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, в яких описуються дослідження, тісно пов'язані з цим повідомленням. Необхідно також належним чином вказувати джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо ці матеріали не були отримані самим автором.
5. У роботі чітко вказуються будь-які небезпечні прояви та ризики, які пов’язані з проведеними дослідженнями.
6. Слід уникати фрагментації повідомлень про дослідження. Вчений, який виконує широкі дослідження системи або групи споріднених систем, повинен організувати публікацію так, щоб кожне повідомлення давало цілком закінчений звіт про кожен аспект загального дослідження.
7. При підготовці рукопису до публікації автор повинен інформувати редактора про споріднені рукописи автора, представлені або прийняті до друку. Копії цих рукописів мають бути представлені редакторові, і мають бути вказані їх зв'язки з рукописом, представленим до публікації.
8. Автор не повинен представляти рукописи, що описують по суті одні і ті ж результати, більш ніж в один журнал у вигляді первинної публікації, якщо тільки це не повторне подання відхиленого журналом або відкликаного автором рукопису. Припустимо представляти рукопис повної статті, що розширює раніше опублікований короткий попередній звіт (повідомлення) про ту ж саму роботу. Проте, при наданні такого рукопису редактор має бути оповіщений про більш раннє повідомлення, а це попереднє повідомлення має бути процитоване в цьому рукописі.
9. Автор повинен чітко вказати джерела всієї процитованої або представленої інформації, за винятком загальновідомих відомостей. Інформація, отримана в приватному порядку, в процесі бесіди, при листуванні або під час обговорення з третіми сторонами, не має бути використана або повідомлена в роботі автора без чіткого дозволу дослідника, від якого ця інформація була отримана. З інформацією, отриманою при наданні конфіденційних послуг, як, наприклад, при рецензуванні рукописів або проектів, представлених для отримання грантів, слід поводитися так само.
10. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті у відповідних випадках можуть містити подібну критику. Персональна критика, проте, не може вважатися доречною ні за яких обставин.
11. Співавторами статті мають бути все ті особи, які доклали значний науковий внесок у представлену роботу і які розділяють відповідальність за отримані результати. Інші внески мають бути відмічені в примітках або в розділі "Вдячності". Адміністративні стосунки з цим дослідженням самі по собі не є основою для кваліфікації відповідної особи як співавтора (але в окремих випадках може бути доречно відмітити значну адміністративну допомогу в роботі). Особи, що померли і задовольняють сформульованим вище критеріям, мають бути включені до числа авторів, а у примітці має бути вказана дата їх смерті. В якості автора або співавтора не можна вказувати фіктивні імена. Автор, який представляє рукопис до публікації, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті і тільки ті особи, які відповідають критерію авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто представляє до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію в журналі.
12. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, наприклад, консалтингових або фінансових інтересів якої-небудь компанії, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться в цьому рукописі. Автори повинні гарантувати відсутність контрактних стосунків або міркувань власності, які могли б вплинути на публікацію інформації, що міститься в представленому рукописі.
Етичні зобов’язання рецензентів
1. Оскільки рецензування рукописів є істотним етапом у процесі публікації і, таким чином, у реалізації наукового методу як такого, кожен учений зобов'язаний виконувати певну долю робіт з рецензування.
2. Якщо обраний рецензент не впевнений, що його кваліфікація відповідає рівню досліджень, представлених в рукописі, він повинен відразу повернути рукопис.
3. Рецензент повинен об'єктивно оцінити якість рукопису, представлену експериментальну і теоретичну роботу, її інтерпретацію і виклад, а також врахувати, якою мірою робота відповідає високим науковим і літературним стандартам. Рецензент повинен шанувати інтелектуальну незалежність авторів.
4. Рецензент повинен враховувати можливість конфлікту інтересів у разі, коли даний рукопис близько пов'язаний з поточною або опублікованою роботою рецензента. Якщо є сумніви, рецензент повинен одразу повернути рукопис без рецензії, вказавши на конфлікт інтересів.
5. Рецензент не повинен оцінювати рукопис, з автором або співавтором якого він має особисті або професійні зв'язки, і якщо такі стосунки можуть вплинути на судження про рукопис.
6. Рецензент повинен поводитися з рукописом, присланим на рецензію, як з конфіденційним документом. Він не повинен показувати рукопис іншим особам або обговорювати її з іншими колегами за винятком особливих випадків, коли рецензент потребує чиєїсь спеціальної консультації.
7. Рецензенти повинні адекватно пояснити й аргументувати свої судження, щоб редактори і автори могли зрозуміти, на чому засновані їх зауваження. Будь-яке твердження про те, що спостереження, висновок або аргумент був вже раніше опублікований, повинне супроводжуватися відповідним посиланням.
8. Рецензент повинен відмічати будь-які випадки недостатнього цитування авторами робіт інших учених, що мають безпосереднє відношення до роботи, що рецензується; при цьому слід враховувати, що зауваження по недостатньому цитуванню власних досліджень рецензента можуть виглядати як упереджені. Рецензент повинен звернути увагу редактора на будь-яку істотну схожість між даним рукописом і будь-якою опублікованою статтею або будь-яким рукописом, одночасно представленим до іншого журналу.
9. Рецензент повинен своєчасно надати відгук.
10. Рецензенти не повинні використовувати або розкривати неопубліковану інформацію, аргументи або інтерпретації, що містяться в даному рукописі, якщо на це немає згоди автора. Проте, коли така інформація вказує на те, що деякі з власних досліджень рецензента можуть виявитися безрезультатними, припинення такої роботи рецензентом не суперечить етичним нормам.
Дії в разі порушення етики публікації
Якщо є підозра, що рецензент привласнив ідеї або дані автора:
Алгоритм дій базується на схемі COPE «Reviewer suspected to have appropriated an author’s ideas or data»
1. Цей випадок може бути розглянуто лише при наданні документальних свідчень від автора та / або інших джерел (наприклад, публікація, анотація, звіт про зустріч, копія слайдів, заявка на грант) і після вивчення доказів (або звернення для цього до фахівця з відповідною кваліфікацією) та винесення рішення про те, чи є твердження автора та / або інших джерел обґрунтованими.
2. Якщо звинувачення було доведено, буде поданий запит на розслідування до рецензента та установи, співробітником якої він є.
3. Буде також перевірено наявність зв'язків між обвинуваченим та зазначеним рецензентом, наприклад той же відділ, особисті відносини чи інші конфлікти інтересів.
4. Якщо вина рецензента буде доведена, він буде назавжди вилучений з бази даних видавництва.
5. Якщо запозичена ідея або дані були опубліковані в іншому джерелі, буде поданий запит до відповідних джерел публікації з проханням прийняти політику відкликання опублікованого матеріалу.
Якщо є підозри етичних проблем з поданим рукописом:
Алгоритм дій заснований на схемі COPE «Suspected ethical problem in a submitted manuscript»
1. Така підозра може виникнути, якщо, наприклад, відсутнє етичне схвалення / заклопотаність щодо згоди пацієнта або захисту / занепокоєння щодо експериментів на тваринах тощо.
2. Буде подано запит автору-кореспонденту на надання відповідних деталей (наприклад, свідоцтво етичного комітету чи копії документів про інформовану згоду).
3. Якщо відповідні документи не будуть надані:
– рукопис буде відхилений і не буде опублікований у журналі;
– справу буде передано на розслідування в установу, співробітником (ами) якого є автор (и).
З усіх питань стосовно порушення етики публікації, маніпуляції даними або плагіату звернутися виключно за адресою c7508990@gmail.com (Прилуцька Юлія Дмитрівна)
