МОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТІЛОБУДОВИ ПАУЕРЛІФТЕРІВ РІЗНОГО ВІКУ ТА РІВНЯ СПОРТИВНОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ

Abstract

Мета: виявити та порівняти характерні особливості фізичного розвитку осіб, що займаються пауерліфтингом, в залежності від віку та рівня спортивної майстерності.

Матеріал і методи: для досягнення поставленої мети досліджено фізичний розвиток 32 спортсменів-пауерліфтерів чоловічої статі. Для визначення фізичного розвитку спортсменів, що займаються пауерліфтингом, було проведено антропометричне обстеження у визначного контингенту.
Результати: результати розрахунку середніх показників індексу Пін’є, який визначає міцність статури, виявлено, що в усіх досліджуваних групах переважає дуже міцний тип статури, але порівнюючи групи за віком видно, що кваліфіковані спортсмени мають більш розвинену статуру, ніж їх однолітки-початківці, що також відображається у середніх показниках діаметру плечей. Середні показники розрахунку індексу Ерісмана вказують на те, що досліджуваний контингент характеризується гіпертрофією грудної клітки, але показники обох груп кваліфікованих спортсменів в середньому перевищують відповідні в групах початківців.

Висновки: виявлено, що кваліфіковані пауерліфтери відрізняються в середньому більшою масою та довжиною тіла стоячи і сидячи, відносною довгоногістю, міцним типом статури, гіпертрофією грудної клітки, але дещо зниженою її рухливістю, достатньо розвинутими м’язами верхнього плечового поясу, стегон та спини (про що свідчать результати динамометрії). Розрахований життєвий індекс, що визначає можливості киснезабезпечення організму та враховує масу тіла, в середньому, в усіх досліджуваних групах дещо нижче норми. Це свідчить про те, що заняття пауерліфтингом недостатньою мірою впливають на розвиток аеробних можливостей спортсменів. Аналіз компонентного складу тіла вказує на оптимальний відсотковий вміст жирової тканини в усіх чотирьох досліджуваних групах, що вказує на те, що порівняна непропорційність окремих показників фізичного розвитку спортсменів зумовлюється переважанням чи, навпаки, нестатком кістково-м’язової маси, що також підтверджує відповідність віковим нормам розраховані показники індексу маси тіла.