Організаційно-правові умови створення спортивного арбітражу в Україні
DOI:
https://doi.org/10.15391/snsv.2019-2.011Ключові слова:
спортивний арбітраж, третейський суд, умови, спортивні спориАнотація
Мета: визначення організаційно-управлінських умов створення спортивного арбітражу в Україні.
Матеріал і методи: метод теоретичного аналізу і узагальнення літературних джерел, який дав змогу з'ясувати стан вивченості досліджуваної проблеми; метод аналізу документальних матеріалів, який дозволив охарактеризувати проблемне поле створення спортивного арбітражу в Україні; метод історизму, який дав можливість розглянути виникнення та особливості спортивного арбітражу; методи аналогії досліджуваних закономірностей та системного аналізу дозволили створити теоретичне підґрунтя для обґрунтування організаційно-правових умов створення спортивного арбітражу в Україні.
Результати: визначено та обґрунтовано організаційно-правові умови створення спортивного арбітражу в Україні, зокрема: з'ясування місця спортивного арбітражу у системі судової влади, форма діяльності, правовий статус, ролі, переваги, нормативно-правова база, засновник, найменування спортивного арбітражу та інші.
Висновки: з'ясовано, що нагальною потребою є створення в Україні єдиного спортивного арбітражу у формі постійно діючого третейського суду, до компетенції якого входитиме вирішення різноманітних конфліктів, які стосуються сфери фізичної культури та спорту. Установлено, що для кваліфікованого вирішення спортивних спорів потрібні як юристи, що спеціалізуються у сфері правового забезпечення спорту, так і безпосередньо спортивні функціонери, менеджери, тренери, тобто фахівці, що добре орієнтуються у сфері фізичної культури та спорту.
Посилання
ВРУ (1991), Господарський процесуальний кодекс України, режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 (дата звернення: 18.01.2019).
ВРУ (2017), Про міжнародний комерційний арбітраж: Закон України від 15 грудня 2017 р. № 4002-XII, режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4002-12 (дата звернення: 19.01.2019).
Кузин, В.В., Кутепов, М.Е., Холодняк, Д.Г. (1996), Спортивный арбитраж, Физкультура, образование и наука, Москва.
Миляков, Н.В. (2008), Правовая характеристика и система спортивных арбитражных судов (САС) в международном спортивном движении, Москва.
ВРУ (2006), Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України: Закон України від 21 червня 2006 р. № 2539-III, режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2539-14 (дата звернення: 23.03.2019).
ВРУ (2002), Про внесення змін до Закону України "Про арбітражний суд": Закон України від 1 червня 2002 р. № 2538-III, режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2538-14 (дата звернення: 15.02.2019).
ВРУ (2016), Про третейські суди: Закон України від 5 жовтня 2016 р. № 1701-IV, режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1701-15 (дата звернення: 5.03.2019).
ВРУ (2003), Цивільний кодекс України, режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 (дата звернення: 31.03.2019).
Hergüner Bilgen Özeke (2017), "Law in Sports: International Sports Arbitration", available at: https://s3.amazonaws.com/documents.lexology.com/13e1f729-4ad7-4977-949f-597679774e59.pdf (accessed by: 12.02.2019).
Helen Jefferson Lenskyj (2018), "Sport exceptionalism and the Court of Arbitration for Sport", Journal of Criminological Research, Policy and Practice, Vol. 4 No. 1, pp. 5-17, doi: 10.1108/JCRPP-01-2018-0002.
Matthew Buckle (2018), "Court of arbitration for sport (CAS)", Norton Rose Fulbright Logo Search, available at: https://www.nortonrosefulbright.com/en/knowledge/publications/048b7aeb/court-of-arbitration-for-sport-cas (accessed by: 10.01.2019).
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2019 Марина Саннікова
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Наше видання використовує положення про авторські права CREATIVE COMMONS для журналів відкритого доступу.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.