Правове регулювання праці фахівців сфери фізичної культури та спорту в Україні
DOI:
https://doi.org/10.15391/snsv.2019-4.004Ключові слова:
право, держава, трудове законодавство, фахівці, професійні спортсмени, сфера фізичної культури та спортуАнотація
Мета: визначити напрямки удосконалення правового регулювання праці фахівців сфери фізичної культури та спорту в Україні.
Матеріал і методи: у даному дослідженні застосовувався методологічний підхід, згідно з яким правове регулювання праці фахівців сфери фізичної культури та спорту в Україні розглядалося під кутом зору взаємодії систем різного порядку. Теоретичний аналіз і систематизація літературних джерел за темою дослідження дали змогу з'ясувати проблемне поле правового регулювання праці фахівців сфери фізичної культури та спорту в Україні. Аналіз документальних матеріалів дозволив охарактеризувати систему правової регламентації праці фахівців сфери фізичної культури та спорту. Застосування методу системного аналізу дозволило зрозуміти логіку розгортання усієї системи трудових відносин на національному та світовому рівнях, глибоко проникнути у зміст та галузеву специфіку трудових відносин, предметно проаналізувати загальні тенденції. Методи математичної статистики дозволили визначити динаміку показників кадрового забезпечення сфери фізичної культури та спорту в Україні за останні 10 років.
Результати: охарактеризовано систему правової регламентації праці фахівців сфери фізичної культури та спорту, яка включає норми вітчизняного трудового законодавства, міжнародні правові акти щодо захисту трудових прав, а також галузеві законодавчі та нормативно-програмні документи сфери фізичної культури та спорту. З'ясовано, що кількість штатних працівників за останні 10 років зменшилась на 8,3%, зокрема, за рахунок зменшення кількості працівників закладів вищої освіти, спортивних споруд, тренерів з видів спорту, тренерів-викладачів та вчителів зі спорту.
Висновки: з'ясовано необхідність удосконалення правового регулювання праці фахівців сфери фізичної культури та спорту в Україні за наступними напрямками: створення єдиної системи сертифікації фітнес-тренерів та іншого фітнес-персоналу, закріпленої на державному рівні; визначення єдиних принципів правового регулювання праці професійних спортсменів; здійснення моніторингу економічної доцільності підготовки фахівців тих чи інших спеціальностей сфери фізичної культури та спорту закладами вищої освіти.
Посилання
Гасюк, І.Л. (2013), Механізм державного управління фізичною культурою і спортом в Україні: автореф. дис. доктора наук з державного управління, Київ, 36 с.
Горбенко, О.В. (2002), Науково-методичне обґрунтування кадрової потреби сфери фізичної культури і спорту в Україні: автореф. дис. канд. наук з фіз. вих. і спорту, Львів, 19 с.
Дутчак, М.В. (2010), "Класифікація професій у сфері фізичної культури і спорту в Україні: стан та перспективи", Спортивна наука України, № 2, С. 25-41.
ВР України (2019), Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності». База даних «Законодавство України», режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/222-19.
ВР України (2012), Закон України «Про фізичну культуру і спорт». База даних «Законодавство України» /ВР України, режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/3808-12.
Заярний, О. (2011), "Суб’єкти спортивних правовідносин", Юридичний вісник України, № 52, С. 110.
ВР України (2008), Кодекс законів про працю України. База даних «Законодавство України» /ВР України, режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08.
Моїсєєва, С. (2012), "Проблеми державної кадрової політики України у сфері фізичної культури та спорту", Державне управління та місцеве самоврядування, Вип. 4(15), С. 243-251.
Нікітенко, С. (2016), "Особливості нормативно-правового регулювання фізичного виховання і спорту в Україні", Державне управління та місцеве самоврядування, Вип. 1(28), С. 95-100, режим доступу: URL:https://protocol.ua/ua/sportivne_pravo_oglyad_natsionalnogo_zakonodavstva_i_mignarodnih_standartiv/ (дата звернення: 5.07.2019).
Полянський, А.О. (2011), "Правові проблеми регулювання праці професійних спортсменів в Україні", Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди «ПРАВО», Вип. 16, С. 47-53.
Рибчич, І.Є. (2015), "Правові аспекти державного управління сферою фізичної культури і спорту в Україні", Державне будівництво, № 1, С. 1-10.
Саннікова, М.В. (2019), "Актуальні проблеми правового регулювання та законодавства у сфері фізичної культури і спо-рту в Україні", Слобожанський науково-спортивний вісник, № 3(71), С. 37-42, doi:10.15391/snsv.2019-3.006.
Boyes, S. (2015), "Legal protection of athletes’ image rights in the United Kingdom", The International Sports Law Journal, Volume 15, Issue 1-2, pp 69-82, doi:10.1007/s40318-015-0067-7.
Di Marco, A. (2019), “The internal governance of sporting organisations: international convergences on an idea of democracy”, The International Sports Law Journal, pp. 1-13, doi:10.1007/s40318-019-00144-9.
Heerdt, D. (2018), "Tapping the potential of human rights provisions in mega-sporting events’ bidding and hosting agreements", The International Sports Law Journal, Volume 17, Issue 3–4, pp 170–185, doi:10.1007/s40318-018-0129-8.
Rapacciuolo, D. (2016), "Michele Colucci (ed.): The FIFA Regulations on Working with Intermediaries", The International Sports Law Journal, Volume 16, Issue 1–2, pp. 123-125, doi:10.1007/s40318-016-0093-0.
Schwab, B. (2018), "Embedding the human rights of players in world sport", The International Sports Law Journal, Volume 17, Issue 3–4, pp 214-232, doi:10.1007/s40318-018-0128-9.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2019 Марина Саннікова
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Наше видання використовує положення про авторські права CREATIVE COMMONS для журналів відкритого доступу.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.