Сучасні підходи до організації дитячо-юнацького баскетболу: закордонний досвід

Анотація

Мета: високий рівень індивідуальної майстерності баскетболістів на міжнародній арені потребує кардинальних змін у підходах до підготовки якісного резерву і розбудови українського дитячо-юнацького баскетболу з урахуванням сучасних світових тенденцій розвитку гри. Вивчення практичного досвіду і узагальнення думок закордонних спеціалістів сприятиме формуванню якісної організації процесу підготовки юних баскетболістів. Мета дослідження – узагальнити сучасні особливості організації дитячо-юнацького баскетболу на основі вивчення фахових думок іноземних тренерів.

Матеріал і методи: 10 закордонних тренерів з баскетболу, які мають досвід міжнародної участі у дитячо-юнацьких змаганнях, високі результати у чемпіонатах власних країн та підготовлених юних вихованців для дитячо-юнацьких збірних команд, відповіли у якості кваліфікованих експертів на 10 питань спеціально сформованої анкети стосовно сучасних тенденцій розвитку дитячо-юнацького баскетболу. У дослідженні застосовано теоретичний аналіз і узагальнення даних науково-методичної літератури та даних мережі Інтернет, анкетування за допомогою гугл-форми методом ранжування та метод експертних оцінок.

Результати: вивчено і узагальнено думки діючих закордонних тренерів, які успішно працюють з юними баскетболістами, що  дозволило визначити сучасні тенденції розвитку дитячо-юнацького баскетболу. Узгодженість думок експертів підтверджена за допомогою коефіцієнта конкордації Кендалла, всі експертизи відбулися, думки експертів узгоджені.

Висновки: за розподілом оцінок експертів сформовано пріоритетні об’єкти експертизи: віддано перевагу досвіду США, як орієнтиру розвитку баскетболу; ідеалізовано варіант організації підготовки юних баскетболістів у поєднанні освіти і тренування з багаторівневим відбором, на базі баскетбольної школи (академії); переважною більшістю обрано спрямованість на планування навчально-тренувального процесу з урахуванням сучасних підходів до психологічних особливостей юних баскетболістів як пріоритетної складової;  висловлено спільне бачення стосовно відбору гравців до команд, заявлених у національні чемпіонати, який має відбуватись з урахуванням поєднання поточної майстерності і перспектив реалізації індивідуального потенціалу; зазначено наявну потребу наукового обґрунтування нового стилю управління з урахуванням особливостей, потреб, мотивів та інтересів особистості.