Становище старіючої людини в суспільстві в епоху сучасних трансформацій цивілізації

Автор(и)

  • М. Палюх
  • К. Пьонтковска

DOI:

https://doi.org/10.32626/2227-6246.2017-35.%25p

Ключові слова:

старість, процес старіння, «старійшина», старечий вік, суспільство.

Анотація

У статті досліджуєть-
ся проблема старечого віку, а також розглядається становище старіючої
людини в суспільстві у період трансформаційних цивілізаційних змін.
Проаналізовано зміни, які відбуваються у сфері цінностей старіючої лю-
дини, оскільки перед нею з’являються нові проблеми та завдання, ха-
рактерні для процесу старіння. Визначено, що хоча старість це природне
явище і є одним із найважливіших періодів розвитку, сучасна людина
із задоволенням би «викреслила» її зі свого життя. Показано, що при-
сутність в сім’ї і товаристві літніх людей створює основу для розвитку
особистості індивіда і всього соціуму в цілому. Доведено, що завдяки спі-
віснуванню і взаємодії різних поколінь, соціум трансформується в єди-
не інтегроване ціле. Виявлено, що коли б не старші люди, то неможливо
було б уявити собі існування різних форм громадського життя, а також
багатьох видів активності, яка здійснюється з почуття солідарності або
безкорисливості. Визначено, що відношення суспільства до літніх людей
є дієвим індикатором рівня культурного і духовного розвитку цього со-
ціуму, а процес старіння має багатоаспектний характер як в особистіс-
ному, так і в соціальному плані, адже це чинник розвитку гуманітарних
принципів, підходів і співпраці. Доведено, що жодне суспільство, праг-
нучи до зміцнення почуття ідентифікації і особистісного розвитку, не
може існувати без людей похилого віку. Крім того, молоде покоління,
утримуючи зв’язок з духовним і матеріальним світом «старійшин» (літ-
ніх людей), може розвиватися набагато краще. Зроблено висновки, що
завдяки літнім людям індивіди, як і суспільство в цілому, використову-
ють їх духовні досягнення, досвід і мудрість, а співіснування молодих і
людей похилого віку потрібне для підтримки безперервності і культур-
ної ідентичності цих двох взаємодіючих і взаємопроникаючих груп.

Посилання

Boski P. Tożsamość a odmienność kulturowa / P. Boski, M. Jarymowicz, H. Malewska-Peyre. – Warszawa 1991.

Budzyńska E. Wychowanie prospołeczne w rodzinie (w:) W trosce o rodzinę / E. Budzyńska; pod red. W. Świątkiewicz. – Katowice 1994.

Celęcek G. Rodzina – jej przemiany oraz zagrożenia i problemy wychowawcze. – Mazowieckie Studia Humanistyczne, 2005.

Czerwiński M. Życie po miejsku. – Warszawa : Państwowy Instytut Wydawniczy, 1974.

Dudek M. Wsparcie osób starszych w Polsce – wybrane problemy / M. Dudek, M. Murat. – 1999.

Goode W. J. World Revolution and Family Patterns (w:) Socjologia małżeństwa i rodziny / W. J. Goode; pod red. F. Adamski. – Warszawa : PWN, 1982.

Jakubowska H. Społeczne wytwarzanie starości: definicje, granice, konteksty (w:) Patrząc na starość. – Poznań : Naukowe UAM, 2009.

Kapała M. Duchowy rozwój człowieka – między biernością i aktywnością (w:) Bierność społeczna. Studia interdyscyplinarne / M. Kapała, T. Frąckowiak; pod red. A. Keplinger. – Warszawa : Eneteia, 2008.

Kawula S. Wsparcie społeczne (w:) Elementarne pojęcia pedagogiki społecznej i pracy socjalnej / S. Kawula; pod red. D. Lalak, T. Pilch. – Warszawa : Akademickie «Żak», 1999.

Kijak R. J. Starość, między diagnozą a działaniem, Publikacja współfinansowana ze środków Unii Europejskiej w ramach Europejskiego Funduszu Społecznego / R. J. Kijak, Z. Szarota. – Warszawa, 2013.

Kocemba J., Zarys gerontologii kliniczne / pod red. T. Grodzic ki. – Kraków : Wydawnictwo MCKP, Uniwersytet Jagielloński, 2000.

Konieczna-Woźniak R. Zaangażowanie ludzi starszych w przekaz międzypokoleniowy (w:) Dorosłość wobec starości. Oczekiwania – radości – dylematy, Poznań : Wydawnictwo Naukowe UAM 2008.

Leszczyńska-Rejchert A. Człowiek starszy i jego wspomaganie – w stronę pedagogiki starości. – Olsztyn : Wyd. Uniwersytetu Warmińsko- Mazurskiego, 2010.

Mariański J. Religijność społeczeństwa polskiego w perspektywie europejskiej. – Kraków : NOMOS, 2004.

Minkiewicz A. Kryzys więzi rodzinnych i niektóre jego konsekwencje społeczne i kulturowe (w:) Rodzina – jej funkcje przystosowawcze i ochronne / red. E. Hałoń. – Warszawa, 1995.

Posłuszna M. Aktywność rodzinna i społeczna osób starszych, Nowiny Lekarskie, 2012.

Pospiszyl K. Ojciec a rozwój dziecka / K. Pospiszyl. – Warszawa 1980.

Pospiszyl K. Trudności w sprawowaniu roli ojczyma // Małżeństwo i rodzina. – 2004. – nr. 3.

Rembowski J., Rodzina w świetle psychologii, WSiP, Warszawa 1986.

Skałbania B. Poradnictwo pedagogiczne. Przegląd wybranych zagadnień, Wydaw. Impuls, Kraków, 2009.

Spock B. O rodzicielstwie, wyd. Państwowy Zakład Wydawnictw Lekarskich. – Warszawa, 1992.

Szymańska J. Wsparcie społeczne / J. Szymańska, J. Sienkiewicz // Currents Problem off Psychiatry. – 2011. – nr. 12 (4).

Szczepański J. Elementarne pojęcia socjologii. – PWN, 1970.

Tyszka Z. Rodzina w świecie współczesnym – jej znaczenie dla jednostki i społeczeństwa,(w:) Pedagogika społeczna, red. T. Pilch, I. Lepalczyk. – Warszawa, 1995.

Wojtczak D. Ludzie starzy i starość w polityce społecznej // Praca socjalna, 2005.

Zawadzka E. Funkcje rodziny dawniej i współcześnie. Podobieństwa i różnice – studium teoretyczne // Instytucja rodziny wczoraj i dziś Perspektywa interdyscyplinarna Tom 1Między prawem i rynkiem / pod red. K.M. Stępkowska,

J. K. Stępkowska. – TOP, 2012.

##submission.downloads##

Опубліковано

2017-01-28

Як цитувати

Палюх, М., & Пьонтковска, К. (2017). Становище старіючої людини в суспільстві в епоху сучасних трансформацій цивілізації. Збірник наукових праць "Проблеми сучасної психології", (35). https://doi.org/10.32626/2227-6246.2017-35.%p