Соціальна зрілість особистості як чинник становлення професійної зрілості психолога

Анотація

У статті здійснено спробу теоретичного
та емпіричного аналізу проблеми взаємозв’язку соціальної зрілості та
спрямованості професійної зрілості особистості психолога. Досліджено
особливості взаємозв`язку соціальної зрілості особистості та спрямова-
ності професійної зрілості психолога у процесі їх формування.
Узагальнено позиції дослідників щодо структури соціальної зрілос-
ті та виокремлено наступні компоненти:
1) когнітивно-мотиваційний компонент передбачає наявність
знань, соціальних уявлень та системи цінностей особистості; соціаль-
ний інтелект, дивергентне мислення, творчий пошук, планування жит-
тєвого сценарію, знання життєвих криз, розуміння соціальної дійснос-
ті, обрання фаху;
2) рефлексивний компонент передбачає психічну саморегуляцію,
керування почуттями, психосексуальну грамотність, самостійність, ро-
зуміння соціальних ролей, вміння відчувати нюанси соціальної ситуа-
ції, розв’язувати проблемні ситуації, відповідальність;
3) операційно-технологічний компонент характеризується наяв-
ністю певного соціального досвіду, навичок ефективної взаємодії з со-
ціумом, вміння діяти адекватно ситуації, розмаїття технік поведінки,
виконання соціальних ролей, вміння виходити з конфліктної ситуації.
Визначено рівень розвитку та сформованості соціального інтелек-
ту, а також його структурні компоненти; домінуючі стилі спілкування
та провідні комунікативні уміння; пріоритетні види особистісної спря-
мованості. Виявлено рівні розвитку соціального інтелекту та компе-
тентний стиль спілкування у комплексі становлять достатній рівень
розвитку соціальної компетентності, що співвідноситься з домінуючими
спрямованостями особистості – спрямованістю на взаємодію і спілку-
вання, а також діловою спрямованістю. Варто зазначити, що виявлений
результат відповідає особливостям і специфіці підготовки майбутніх
психологів, гуманістичній спрямованості їх професійної діяльності.