Концепція саморозвитку особистості

Анотація

Дослідже-
но, що рушійними силами розумового розвитку дитини (а також дже-
релом її саморуху) є внутрішні протиріччя, що виникають в її житті,
діяльності, взаєминах з навколишнім середовищем, протиріччя між
новими потребами, прагненнями дитини і рівнем розвитку її можли-
востей, між поставленими перед нею вимогами і ступенем опанування
необхідними вміннями та навичками, між новими задачами і сформо-
ваними раніше звичками, способами мислення і поведінки, між зрос-
таючими внутрішніми можливостями дитини, що випереджають її спо-
сіб життя, і об’єктивним становищем у сім’ї та колективі. Зазначено,
що врахування специфічних законів розумового розвитку зводиться
до врахування послідовності стадій розвитку інтелекту. Констатовано,
що логіка теоретичного підходу до розвитку психіки людини дозволяє
стверджувати, що генетичні психологічні закономірності не бувають
абсолютними, вони завжди соціально обумовлені і мають свою специ-
фіку. Зроблено висновок, що завдання формування учбової діяльності
передбачає становлення її мотиваційної основи і засвоєння операційної
структури. З’ясовано, що структура учбової діяльності в міру її розви-
тку перетворюється на форму суб’єктивної активності дитини, тобто в
учня формується відповідне ставлення до людей і навколишньої дій-
сності. Показано, що необхідною умовою оволодіння учнями новими
словами є формування у них спеціальних способів розв’язання мовних
задач. Встановлено, що з віком в учнів зростає роль логічного аспекту
мовного компонента комунікативної діяльності педагога.