Моделі розвитку ідентичності підлітка в умовах кіберсоціалізації
DOI:
https://doi.org/10.32626/2227-6246.2016-33.%25pКлючові слова:
ідентичність, досягнута ідентичність, дифузна ідентичність, соціальна мережа, кіберсоціалізація, рефлексія.Анотація
У статті представлено результати емпіричного дослі-
дження ідентичності підлітка в умовах кіберсоціалізації. Досліджено
особливості формування ідентичності підлітка в кіберпросторі, що дало
можливість отримати моделі розвитку ідентичності підлітка в соціаль-
них мережах. Виявлено дві моделі розвитку ідентичності сучасного під-
літка в соціальних мережах, а саме досягнутої та дифузної ідентичності
підлітка. Визначено основні показники або критерії моделей розвитку
ідентичності підлітка в умовах кіберсоціалізації, зокрема в соціальних
мережах. Розглянуто концепцію формування ідентичності підлітка в
соціальних мережах. Проаналізовано моделі розвитку ідентичності під-
літка в соціальних мережах, за такими показниками: в житті; процес
і результати життя; локус контролю «Я» та життя загалом; загальний
показник усвідомленості життя; рівень рефлексії; ситуативна та осо-
бистісна тривожність; мотиваційні індуктори; часовий код; вміння до
оцінки та диференціації; уявлення про власне «Я» в кіберпросторі. Про-
ведено порівняння моделей розвитку ідентичності підлітка в соціаль-
них мережах із типом поведінки в соціальних мережах, тобто їх рольова
поведінка. Описано також якісні змінні між досліджуваними моделями
та вказано основні відмінності. Здійснено кластерний аналіз отриманих
результатів, а також проведено статистичний аналіз за t-критерієм Стю-
дента. Отримані дані зображено у вигляді діаграми. Показано емпірич-
ну важливість отриманих даних, які вказують на практичну цінність
отриманих результатів при дослідженні та вивченні впливу кіберпрос-
тору, а саме соціальних мереж на ідентичність підлітка, що, в свою чер-
гу, розкривають особливості формування ідентичності підлітка в умо-
вах кіберсоціалізації. Зроблено висновок про переважання в підлітків
моделі розвитку дифузної ідентичності, що пояснюється перш за все
надмірним використанням кіберпростору.
Посилання
Белінська Є. Сучасні дослідження віртуальної комунікації: проблеми, гіпотези, результати / Є. Белінська, А. Жічкіна. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2004. – 165 с.
Плешаков В.А. Теория киберсоциализации человека : Монография / Под общ. ред. чл.-корр. РАО, д.п.н., проф. А.В. Мудрика. – М. : МПГУ; «Homo Cyberus», 2011. – 400 с.
Плешаков В.А. Развитие рефлексии в процессе киберсоциализации юношества / В.А. Плешаков, Т.В. Обидина // Современные проблемы науки и образования. – 2014. – № 6. – С. 15–59.
Скотна Н. В. Ідентичність особистості: методико-емпіричний аналіз / Н. В. Скотна, І.Я. Середницька, В.І. Стець. – Дрогобич, 2009. – С. 70.
Турецька Х. І. Проблема емпіричного дослідження особистісної ідентичності / Христина Турецька // Вісник Львівського університету. – Львів, 2008. – Вип. 11. – С. 359 – 267.
Marcia J.E. Identity in adolescence // Adelson J. (ed.) Handbook of adolescent psychology. – N.Y. : John Wiley. – 1980. – S. 320.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Редакція має повне право публікувати у Збірнику оригінальні наукові статті як результати теоретичних і експериментальних досліджень, які не знаходяться на розгляді для опублікування в інших виданнях. Автор передає редколегії Збірника права на розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою) через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті Збірника, в електронних базах даних, репозитаріях та ін).
Автор публікації зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками використовувати матеріали статті: а) частково чи повністю в освітніх цілях; б) для написання власних дисертацій; в) для підготовки абстрактів, доповідей конференцій та презентацій.
Автор публікації має право розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту Збірника) на:
- персональних web-ресурсах усіх Авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
- web-ресурсах установ, де працюють Автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
- некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).
Але в усіх випадках обов’язковою є наявність бібліографічного посилання на статтю або гіперпосилання на її електронну копію, що містяться на офіційному сайті Збірника.
