Теорія розвитку поведінки людини П.П. Блонського

Анотація

Автор акцентує увагу на теорії розвитку поведінки людини П.П. Блонського. Очевидною є роль останньої у всій життєдіяльності людини. Зазначено, що вивчення детермінації поведінки відкриває широкі обрії розуміння, керування та самоврядування людської психіки. Показано, що наукова психологія готує тим самим ґрунт для «створення справжньої філософії правильної поведінки». Стверджується, що вивчення цього питання не вичерпується областю лише людської поведінки, адже воно містить у собі поведінку тварин (зоопсихологія), дитини (педологія) і ненормальної людини (патопсихологія), тому що на противагу колишній психології, що вивчала людину в її статиці, наукова психологія розглядає поведінку як мінливе явище і тому її задача – розкрити причини цієї мінливості. Зазначено, що оскільки будь-яке явище є функція часу, то поведінка людини повинна також вивчатися в його часовій послідовності, починаючи з поведінки дитини. Вказано, що поставивши питання про походження поведінки людини, що включена в соціальне життя, відповідь на нього варто шукати в поведінці оточуючого його суспільства, функцією якого вона є. Показано, що всупереч необхідності, з якою Блонський прийшов до виділення в структурі поведінки людини, її серцевини – свідомості (розуміння і значення), учений не став розглядати вплив цих перетворених (соціосимволічних) форм активності на регуляцію поведінки і діяльності особистості. Зазначено, що сутність специфічно людської здатності змінювати і перетворювати дійсність пов’язана зі свідомістю, а не з «внутрішньо церебральними перетвореннями», якими би важливими вони не були. Зроблено висновок, що роль свідомості і знаково-символічних форм репрезентації дійсності в становленні і розвиткові специфічно людських форм взаємодії з дійсністю була розкрита іншим видатним психологом, сучасником П.П. Блонського, нині визнаним класиком вітчизняної психології – Левом Семеновичем Виготським.