Особистість і розлади особистості в сучасній практиці лікування

Автор(и)

  • І.А. Коваль

DOI:

https://doi.org/10.32626/2227-6246.2015-29.%25p

Ключові слова:

розлади особистості (РО), особистісний стиль, вісь 1 (клінічний синдром), вісь 2 (РО), кластери розладів особистості, лікувальний підхід, адаптивний підхід, органічні ураження мозку, конституційні фактори.

Анотація

Проаналізовано поширеність розладів особистості (РО), особливості цих розладів та їх вплив на соціальну і професійну адаптацію. У мешканців розвинених країн виявлено зростання дезадаптаційних тенденцій, що впливає на працездатність та якість життя. При аналізі останніх досліджень і літературних джерел виявлено дані, що прояви РО є ранніми (початок, як правило, у підлітковому віці). На основі стандартизованих, структурованих діагностичних інтерв’ю з’ясовано, що поширеність РО протягом життя в загальній популяції становить 10-13%. Розглянуто доцільність виділення двох осей для диференціації клінічних ознак. Згідно DSM-IV проаналізовано 3 класи розладів особистості: кластери А, В і С. Обґрунтовано необхідність проведення ретельної диференційної діагностики з органічними ураженнями мозку, які іноді виступають як ранні ознаки захворювання або навіть як його основні прояви. Досліджено, що при короткотривалій терапії ефективніші адаптивні підходи, що допомагають пацієнту боротися з кризами і продуктивніше вирішувати проблеми. До часто використовуваних методів лікування відносять кризове втручання, підтримуючу психотерапію. Зроблено висновки, що політерапія несе в собі ризик комбінованої токсичності і викликає схильність до суїциду та залежність від медикаментів, особливо якщо коморбідним діагнозом є зловживання психоактивними речовинами. Розробка нових копінг-механізмів і кращих соціальних навичок є ефективним рішенням; навіть при активній фармакотерапії подібні цілі, зазвичай, досягаються безпосередньо психотерапією. Ресурсна терапія, надана фахівцями з цього напрямку, чинить більш ефективний вплив на стабілізацію і покращення стану пацієнта, ніж лише медикаментозна терапія.

Посилання

Александер Ф. Психосоматическая медицина. Принципы

и практическое применение / Ф. Александер. – М.: Изд-во

ЭКСМО-Пресс, 2002. – С.54–95.

Клиническая психология / Под ред. М.Перре, У.Бауманна. –

СПб : Питер, 2007. – С.144–161; 621; 639–651.

Основы клинической и медицинской психодиагностики /

Сост. Б.В. Овчинников, И.Ф. Дьяконов, А.И. Колчева,

С.А. Литаев. – СПб : Элби-СПб, 2005. – С.23–28.

Gorton G, Akhtar S: The literature on personality disorders,

-88: Trends, issues and controversies. Hospital Community

Psychiatry 41:39–51, 1990/

Hori A: Pharmacotherapy for personality disorders. Psychiatry

Clinical Neurosis. 52:13–19, 1998.

Oldham JM: Personality disorders: Current perspectives.

JAMA 272:1770–1776, 1994.

Perry JC, Banon E, Janni F: Effectiveness of psychotherapy for

personality disorders. Am J Psychiatry 156:1312–1321, 1999.

Siever LJ, Davis KL: A psychobiological perspective on the

personality disorders. Am J Psychiatry 148:1657–1658, 1991.

Turkat ID: The Personality Disorders: A Physiological

Approach to Clinical Management. Elmsford, NY, Pergamon

Press, 351–398, 1990.

Tyrer P: Personality disorders. Management and Course. –

London : Butterworth, 1988.

##submission.downloads##

Як цитувати

Коваль, І. (2019). Особистість і розлади особистості в сучасній практиці лікування. Збірник наукових праць "Проблеми сучасної психології", (29). https://doi.org/10.32626/2227-6246.2015-29.%p