Особливості різновидів заздрісності в ранньому юнацькому віці

Анотація

У статті проаналізовано результати емпіричного дослідження особливостей різновидів заздрісності в ранньому юнацькому віці. Ми розглядаємо заздрощі як систему відносин особистості до різних сторін об’єктивної дійсності (предметів переваги іншого), що визначає соціально-психологічне ставлення особистості до успіху (досягнень, перевазі у можливостях набуття бажаного) та супроводжується комплексом негативних емоцій, які носять дуалістичний характер (на іншого та на себе), проявляються в мотивації прямо або побічно нівелювати виявлену перевагу та відновити суб’єктивну рівність. Виявлено типові об’єкти заздрощів, що стосуються матеріальної, соціальної, актуальної діяльності та особистісної сфери. Встановлено, що при незадоволенні актуальних потреб та усвідомленні переваг інших, внутрішнє незадоволення переноситься на міжособистісну взаємодію та індивідуальний рівень функціонування. У дослідженні розглядаються такі різновиди заздрощів: конструктивні, за яких заздрощі проявляються як мотивація зрівнятись чи перевершити успіхи суперника (надаються 36% респондентів) та деструктивні, за яких заздрощі проявляються як мотивація відібрати бажане, а за неможливості досягнення цього зруйнувати його. Визначено, що деструктивні заздрощі поділяються на деструктивні депресивні (34 % респондентів) та деструктивні агресивні (21% респондентів). Зроблено висновок, що дані різновиди представляють одне явище заздрісності та є відображенням заниженої самооцінки в одному випадку і неадекватно завищеної – в іншому. Досліджено, що незадоволення актуальних потреб призводить до виникнення заздрісності, що виконує сигнальну і каталізуючу функції. Підтверджено, що різновид деструктивних депресивних заздрощів, який обумовлений самопринижуючою акцентуацією, пов’язаний із заниженою самооцінкою, мотивацією на прийняття соціумом, негативістичною поведінковою спрямованістю. Різновид деструктивної агре сивної заздрісності, який обумовлений егоцентричною акцентуа цією, пов’язаний із неадекватно завищеною самооцінкою, мотивацією на задоволення егоцентричних потреб, агресивною спрямованістю. Патогенний характер агресивних заздрощів спрямовує активність суб’єкта на руйнацію об’єкта заздрощів, змінює його ставлення до соціального оточення. На основі проведеного емпіричного дослідження можемо констатувати, що заздрощі не притаманні самодостатнім особистостям, схильним до самореалізації, здатним позитивно сприймати успіхи інших та конструктивно оцінювати власні невдачі.