Феномен діалогу: теоретичний аналіз традиційних і сучасних тенденцій дослідження

Автор(и)

  • І.В. Михайлюк

DOI:

https://doi.org/10.32626/2227-6246.2014-26.%25p

Ключові слова:

діалог, діалогізм, діалогічне відношення, зовнішній діалог, внутрішній діалог, діалогічна реальність, діалогічність особистості, діалогічна взаємодія.

Анотація

У статті представлено теоретичний огляд традиційних і сучасних досліджень феномена діалогу. Розглянуто історичну ретроспективу філософсько-психологічного аналізу як фундаментальну основу розуміння діалогу в сучасній психології. Висвітлено уявлення про зміст діалогу в сучасній вітчизняній психології. Описано різні інтерпретації діалогу представників традиційної філософської думки та вітчизняної сучасної психології. Проаналізовано основні дослідження діалогу у вітчизняних і зарубіжних психологічних теоріях. Досліджено інтерес учених до проблеми діалогу у суміжних галузях знань. Розкрито сутність поняття діалог у контексті традиційних і сучасних уявлень про даний феномен. Представлено визначення діалогу як функціональної різновидності мови, що реалізується у процесі безпосереднього спілкування між співрозмовниками і складається з почергових стимулюючих і реагуючих реплік. Виявлено, що діалог у психології розглядається як міжсуб’єктний процес, у якому відбувається взаємодія якісно різних інтелектуально-ціннісних позицій з ціллю їх з’ясування, при якому необхідність встати на позицію іншого не означає відречення від власних переконань і принципів. Констатовано, що діалог – це складний психологічний феномен, затребуваний у багатьох сферах реальної дійсності, у більшості наукових джерел він розглядається як форма, метод і засіб здійснення соціальних контактів, котрий реалізується особистістю у суб’єкт-суб’єктній взаємодії і детермінований системою взаємодії «особистість – соціальний світ». Встановлено, що спосіб існування людини у реальному світі – діалог у багатоманітності унікальних зв’язків і взаємовідносин. Визначено, що проблема діалогу незважаючи на довготривалу історію вивчення і здійснений аналіз, не вичерпує усіх аспектів дослідження, залишається відкритою і потребує подальшого розкриття в контексті динамічних змін сучасної реальності.

Посилання

Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества / М.М. Бахтин. – М.: Искусство, 1979. – 444 с.

Бахтин М.М. От философии поступка к риторике поступка /

М.М. Бахтин. – М.: Лабиринт, 1996. – 175 с.

Бердяев Н.А. Философия свободы. Смысл творчества /

Н.А. Бердяев. – М.: Правда, 1989. – 607 с.

Библер B.C. От наукоучения – к логике культуры: два философских введения в двадцать первый век / B.C. Библер. – М.:

Политиздат, 1991. – 413 с.

Братченко С.Л. Психологи в мире диалога / С.Л. Братченко // Человек в мире диалога: тезисы докладов и сообщений

Всесоюзной конференции (Ленинград, 30 октября – 1 ноября

г.). – Л.: АН СССР, 1990. – 317 с.

Бубер М. Проблема человека. Перспективы / М. Бубер //

Лабиринты одиночества: сб. науч. тр. – М.: Прогресс, 1989. –

С. 88-97.

Газман О.С. От авторитарного образования к педагогике

свободы / О.С. Газман // Новые ценности образования: содержание гуманистического образования. – М., 1995. –

с.

Дмитриева Л.Г. Диалогический подход к формированию

психологической готовности будущего учителя к субъектсубъектному педагогическому взаимодействию: дис. … доктора психол. наук: 19.00.07 / Л.Г. Дмитриева. – Самара,

– 474 с.

Дьяконов Г.В. Основы диалогического подхода в психологической науке и практике: дис. … доктора психол. наук:

00.01/ Г.В. Дьяконов. – К., 2009. – 573 с.

Кант И. Антропология с прагматической точки зрения /

И. Кант // Собр. соч. – М., 1994. – Т. 7. – 471 с.

Петровский В.А. Воспитатели и дети: источники роста /

В.А. Петровский. –М.: Аспект-Пресс, 1994. – 152 с.

Толстых В.И. Сократ и мы / В.И. Толстых. – М., 1981. –

с.

##submission.downloads##

Як цитувати

Михайлюк, І. (2019). Феномен діалогу: теоретичний аналіз традиційних і сучасних тенденцій дослідження. Збірник наукових праць "Проблеми сучасної психології", (26). https://doi.org/10.32626/2227-6246.2014-26.%p