Основні методи дослідження особистості та категорія нужди
DOI:
https://doi.org/10.32626/2227-6246.2014-23.%25pКлючові слова:
генетико-моделюючий метод, суб’єкт учбової діяльності, психічні процеси, експериментально-генетичне вивчення, принципи, особистість, психічний розвиток, вищі психічні функції.Анотація
Автором досліджено, що за допомогою експерименталь-
но-генетичного методу в суб’єкта навчальної діяльності можна сформу-
вати практично будь-яку психічну структуру. Генетико-моделюючий
метод дозволяє виявити дійсні психологічні механізми становлення
цілісної особистості та її окремих структурно-функціональних оди-
ниць. Зроблено висновок, що експериментально-генетичний метод несе
безпосередньо у собі способи побудови вищих психічних функцій, які
присвоюються суб’єктом у процесі перетворення ним певного змісту.
При цьому саме перетворення поєднує у собі генетичний та структурно-
функціональний моменти об’єктивної реальності й задає тим самим по-
дібні структури (у вигляді способів аналізу) безпосередньо психічному.
Зазначено, що єдиним методологічно правильним способом вивчення
психічного розвитку є його експериментально-генетичне вивчення, а
головним завданням психології навчання виступає завдання зближення
морфологічного, експериментального та генетичного аналізу. Встанов-
лено, що аналітична складова генетично-моделюючого методу спрямо-
вана на виокремлення змістовних рухливих одиниць генези і самомоде-
лювання. Вказано на важливі принципи генетико-моделюючого методу
дослідження особистості.
##submission.downloads##
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Редакція має повне право публікувати у Збірнику оригінальні наукові статті як результати теоретичних і експериментальних досліджень, які не знаходяться на розгляді для опублікування в інших виданнях. Автор передає редколегії Збірника права на розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою) через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті Збірника, в електронних базах даних, репозитаріях та ін).
Автор публікації зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками використовувати матеріали статті: а) частково чи повністю в освітніх цілях; б) для написання власних дисертацій; в) для підготовки абстрактів, доповідей конференцій та презентацій.
Автор публікації має право розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту Збірника) на:
- персональних web-ресурсах усіх Авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
- web-ресурсах установ, де працюють Автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
- некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).
Але в усіх випадках обов’язковою є наявність бібліографічного посилання на статтю або гіперпосилання на її електронну копію, що містяться на офіційному сайті Збірника.
