Персоналістична концепція людини як основа медіальної педагогіки – вимір розумності, свободи і відповідальності.
DOI:
https://doi.org/10.32626/2227-6246.2014-23.%25pКлючові слова:
системний персоналізм, антропологія, медіальна педагогіка, персоналістична концепція, раціональність, свобода, відповідальність.Анотація
Мішель
Демюрге, видатний нейробіолог, у важливій книжці з оригінальною
назвою «ТВ-лоботомія» наводить величезну шкалу досліджень, які
підтверджують негативний вплив мас-медіа, особливо телебачення, на
людину. У вступі він констатує, що протягом 15 років не було тижня,
щоб він не натрапив на щонайменше одну чи дві статті, в яких підкрес-
люється про шкідливі наслідки телебачення для психічного, фізичного
здоров’я та пізнавальних здібностей дитини. Така тенденція настільки
сильна, що деякі спеціалісти, вже не вагаючись, говорять про справжню
проблему громадського здоров’я1. Тому цілком погоджуюсь з професо-
ром Й. Козєлецкім, що настав час, щоб зануритись у пізнання життя
людини, бо як пише Іван Павло II, саме гідність вимагає від людини,
щоб вона діяла зі свідомим, вільним і розумним вибором. Розумність,
свобода і відповідальність є тими вимірами особи, які були завжди при-
нагідні, щоб стати справжньою людиною протягом століть. Сьогодні
в контексті могутності впливу медіа ці виміри знаходяться під загро-
зою, оскільки ми все частіше стикаємося з проблемою мислення і від-
повідальної свободи, в той час коли особливо широко популяризується
віртуальність і безвідповідальність. Ось чому, на мою думку, виникає
велика потреба у популяризації медіальної педагогіки, завдання якої
пробудити людину-особу (системний персоналізм) до вільного мислення
і відповідальної свободи – для себе, суспільства і медіа.
##submission.downloads##
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Редакція має повне право публікувати у Збірнику оригінальні наукові статті як результати теоретичних і експериментальних досліджень, які не знаходяться на розгляді для опублікування в інших виданнях. Автор передає редколегії Збірника права на розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою) через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті Збірника, в електронних базах даних, репозитаріях та ін).
Автор публікації зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками використовувати матеріали статті: а) частково чи повністю в освітніх цілях; б) для написання власних дисертацій; в) для підготовки абстрактів, доповідей конференцій та презентацій.
Автор публікації має право розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту Збірника) на:
- персональних web-ресурсах усіх Авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
- web-ресурсах установ, де працюють Автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
- некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).
Але в усіх випадках обов’язковою є наявність бібліографічного посилання на статтю або гіперпосилання на її електронну копію, що містяться на офіційному сайті Збірника.
