Суб’єктність як необхідна складова професійного становлення фахівця з фізичної реабілітації
DOI:
https://doi.org/10.32626/2227-6246.2019-46.327-347Ключові слова:
суб’єктність, професійна діяльність, соціальний аспект, акмеологічний аспект, аксіологічний аспект, мотиваційно-ціннісний блок, інтенційно-діяльнісний блок, рефлексивно-регуляційний блок, креативно-операціональний блок, психотерапевтична відповідальність.Анотація
У статті описано рівні сформованості суб’єктності індивіда. Окреслено роль суб’єктності в професійній діяльності фахівця з фізичної реабілітації. Визначено найважливіші характеристики суб’єктності особистості фахівця з фізичної реабілітації. Сформульовано аспекти суб’єктності саме фахівця з фізичної реабілітації: 1) соціальний – пов’язаний із проявами суб’єкта з точки зору соціальної ідентичності, носія соціальних норм, ставлень і особливостей взаємодій; 2) акмеологічний – пов’язаний із характеристиками, що виявляються суто у професійній діяльності, в тому числі – у спеціальній, спрямованій на розвиток професійної компетентності фахівця; 3) аксіологічний аспект, спрямований на становлення аксіопсихіки фахівця з фізичної реабілітації. Із точки зору змістової характеристики суб’єктності виокремлено чотири взаємопов’язані блоки в професійній діяльності реабілітолога, розкрито їхній зміст. Зазначено, що мотиваційно-ціннісний блок уміщує мотиви і цілі професійної діяльності реабілітолога, а також структуру цінностей фахівця. Наголошено, що інтенційно-діяльнісний блок характеризується поєднанням таких структурних складових: здатностей і здібностей реабілітолога до розв’язання професійних завдань і задач; здатності до співпраці, бачення унікальності іншої людини, активності в налагодженні контактів. Підкреслено, що рефлексивно-регуляційний блок пов’язаний із професійною рефлексією, критичною оцінкою професійних знань з огляду на особливості реальної професійної діяльності фахівця з фізичної реабілітації. Зазначено, що креативно-операціональний блок містить особистісні якості та можливості професійного розвитку і самовдосконалення. У статті уточнено поняття «психотерапевтична відповідальність» фахівця з фізичної реабілітації. Зазначено, що в широкому розумінні психотерапевтична відповідальність – це, передусім, добровільне прийняття доцільного з точки зору реабілітолога рішення. Наголошено, що чинник добровільності означає, що суб’єкт самостійно, з огляду на свої переконання, спрямовує свою волю, свої особистісні ресурси на реалізацію прийнятого рішення. Підкреслено, що взяти на себе психотерапевтичну відповідальність означає зайняти відповідну позицію, ставити і розв’язувати професійні завдання та задачі з високим ступенем ефективності.
Посилання
Абульханова К. А. Психология и сознание личности (проблемы методологии, теории и исследования реальной личности): Избранные психологические труды. Москва : Московский психолого-социальный институт; Воронеж : Издательство НПО «МОДЭК», 1999. 224 с.
Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. Ленинград : Изд-во Ленинградского ун-та, 1969. 339 с.
Балл Г. О. Про психологічний зміст вільного розвитку особистості. Психологічні аспекти гуманізації освіти: Книга для вчителя / за ред. Г. О. Балла. Київ – Рівне, 1996. С. 53–67.
Брушлинский А. В. Субъектно-деятельностная концепция и теория функциональных систем. Вопросы психологии. 1999. № 5. С. 110–121.
Зубакин М. В., Дорфман Л. Я. Я-концепция, личность и восприятие сцен насилия (на материале художественных кинофильмов). Вестник Южно-Уральского государственного университета. Серия «Психология». 2014. Т. 7. № 2. С. 5–14.
Ковалёв Г. А. О системе психологического воздействия: психология воздействия. Москва : Наука, 1989. 368 с.
Котик І. О. Розвиток суб’єктності учнів при розв’язанні конфліктів у процесі діалогічного навчання. Психологія: Збірник наукових праць НПУ ім. М. П. Драгоманова. Київ, 2000. Вип. 3 (10). С. 143–150.
Ломов Б. Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии / отв. ред. Ю. М. Забродин, Е. В. Шорохова. Москва : Наука, 1984. 444 с.
Михальчук Н. О. Діалогічна взаємодія школярів з іншомовним текстом в детермінації становлення їх суб’єктності. Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: Зб. наук. праць «Наукові записки РДГУ». Рівне, 2008. Вип. 41. С. 127–133.
Мясищев В. Н. О взаимосвязи общения, отношения, отражения как проблеме общений и социальной психологии: социально-психологические и лингвистические характеристики форм общения и развития контактов между людьми. Ленинград : Педагогика, 1970. 185 с.
Онуфрієва Л. А. Проблема розвитку особистості професіонала у сучасних дослідженнях. Проблеми емпіричних досліджень в психології: Матеріали VІІ міжнародної науково-практичної конференції (5–6 грудня 2013 р., м. Київ) / за ред. І. В. Данилюка, І. В. Ващенко. Київ : ОВС, 2013. Вип. 1. С. 204–209.
Платонов К. К. Мои личные встречи на великой дороге жизни (воспоминания старого психолога). Москва : Институт психологии РАН, 2005. 310 с.
Роменець В. А. Суб’єкт психічної активності як предмет історичної психології. Психологія суб’єктної активності особистості. Київ : Ін-т психології ім. Г. С. Костюка АПН України, 1993. С. 81–82.
Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. Санкт-Петербург : Питер, 1999. 720 с.
Слободчиков В. И. Реальность субъективного духа. Человек. 1994. № 5. С. 21–38.
Титов В. М. Історичні форми суб’єктності та їх розвиток в європейській культурі. Психологічні проблеми навчання, виховання, активності та розвитку особистості: Матеріали звітної наукової сесії Інституту психології АПН України (10–11 лютого 1994 p.). Київ, 1995. С. 239–246.
Hoffman, L. (1961). Cognitions for creative problem solving. Journal of Experimental Psychology, 52, 2, 83–89.
Maslow, A. N. (1971). The father reaches of human nature. New York : Viking press. 423 p.
Rogers, C. R. (1983). Freedom to learn for the 80’S. Columbus etc. : Charles E. Merril Publ. Co. 312 p.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Редакція має повне право публікувати у Збірнику оригінальні наукові статті як результати теоретичних і експериментальних досліджень, які не знаходяться на розгляді для опублікування в інших виданнях. Автор передає редколегії Збірника права на розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою) через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті Збірника, в електронних базах даних, репозитаріях та ін).
Автор публікації зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками використовувати матеріали статті: а) частково чи повністю в освітніх цілях; б) для написання власних дисертацій; в) для підготовки абстрактів, доповідей конференцій та презентацій.
Автор публікації має право розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту Збірника) на:
- персональних web-ресурсах усіх Авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
- web-ресурсах установ, де працюють Автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
- некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).
Але в усіх випадках обов’язковою є наявність бібліографічного посилання на статтю або гіперпосилання на її електронну копію, що містяться на офіційному сайті Збірника.