Конструювання когнітивно-рефлексивного виміру моделі особистості прокрастинатора
DOI:
https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-47.48-70Ключові слова:
прокрастинація, когніція, ірраціональні переконання, фрустраційна інтолерантність, перфекціонізм, локус контролю, катастрофізація.Анотація
У статті висвітлено актуальність і соціальну значущість вивчення проблематики прокрастинації. Обґрунтовано доцільність інтерпретації цього феномену як складного конструкту з розгалуженою структурою. У якості його компонентів зазначено когнітивно-рефлексивний, афективно-мотиваційний і конативно-регулятивний елементи. Автором підкреслено, що саме ірраціональні переконання, властиві прокрастинатору, детермінують виникнення у нього негативних емоційних переживань і деструктивних форм поведінки. З огляду на це, у статті акцентовано увагу на специфіці мисленнєвого процесу осіб, схильних до зволікання. Метою статті є конструювання когнітивно-рефлексивного виміру функціонування особистості прокрастинатора. Основним методом дослідження слугував теоретичний аналіз, що уможливив визначення ключових ірраціональних когніцій досліджуваних. Результати дослідження свідчать, що індивід, схильний до дилаторної форми поведінки, як правило, демонструє два пов’язані виміри фрустраційної інтолерантності: емоційну нетерпимість і нетерпимість до дискомфорту. Зволікання з виконанням важливих справ, зазвичай, супроводжується схильністю людини до катастрофізації поточної життєвої ситуації. Одним з елементів когнітивно-рефлексивного рівня прокрастинації виокремлено оціночні ірраціональні переконання, що набувають форми генералізованих негативних висновків, які стосуються власної особистості, оточуючих і світу загалом. З’ясовано, що прокрастинаторам притаманна теперішня часова орієнтація та, водночас, фактично не властива зорієнтованість на майбутнє. Особливої уваги у контексті вивчення індивідуальних властивостей досліджуваних осіб заслуговує і концепт перфекціонізму. Зазначено, що характерність цього ірраціонального переконання особистості, схильній до зволікання, зафіксовано у значній кількості дослідницьких робіт. Вагомою рисою когнітивної сфери прокрастинатора, на думку автора, є екстернальний локус контролю. Перспективою подальших досліджень указано реалізацію емпіричної перевірки сконструйованої моделі. Отже, саме ірраціональні когніції прокрастинатора зумовлюють виникнення у нього негативних емоційних реакцій і деструктивних форм поведінки, відтак, вивчення особливостей мисленнєвої сфери індивіда, схильного до зволікання, у цьому контексті набуває особливого значення.
Посилання
Божович Л. И. Этапы формирования личности в онтогенезе. Вопросы психологии. 1978. № 4. С. 20–28.
Грачева И. И. Адаптация методики «Многомерная шкала перфекционизма» П. Хьюитта и Г. Флетта. Психологический журнал. 2006. № 6. С. 72–80.
Журавльова О. В., Засєкіна Л. В., Журавльов О. А. Академічна прокрастинація в іноземних студентів бакалаврату в умовах лінгвокультурної інтеграції. East European Journal of Psycholinguistics. 2019. № 6 (1). С. 82–89.
Зимбардо Ф. Парадокс времени: новая психология времени, которая улучшит вашу жизнь. Москва : Речь, 2010. 352 с.
Кернберг О. Агрессия при расстройствах личности. Москва : Класс, 2001. 488 с.
Нюттен Ж. Мотивация, действие и перспектива будущего. Москва : Смысл, 2004. 608 с.
Радюк О. М. Когнитивно-поведенческий подход в консультировании и психотерапии: Материалы международной научно-практической конференции (5–7 октября 2018 г., г. Минск). Минск : Изд-во
БГПУ, 2018. С. 94–104.
Boniwell, P., & Zimbardo, P. (2004). Balancing Time Perspective in Pursuit of Optimal Functioning. Positive psychology in practice, (pp. 165–178).
Buhler, Ch. (1993). Der menschliche Lebenslauf als psychologisches Problem. Leipzig.
Burka, J., & Yuen, M. (2008). Procrastination: Why you do it, what to do about it. Boston: Da Capo Lifelong Books. 336 p.
Bytamar, J., & Saed, O. (2018). Psychometric properties of metacognitive beliefs about procrastination questionnaire (MBPQ) in students of Zanjan University of Medical Sciences. Journal of Medical Education
Development, 11 (30), 40–50.
Chowdhury, S. F., & Pychyl, T. A. (2018). A critique of the construct validity of active procrastination. Personality and Individual Differences, 120, 7–12.
Clark, D. A., & Beck, A. T. (2010). Cognitive Theory and Therapy of Anxiety and Depression: Convergence with Neurobiological Findings. Trends in Cognitive Science, 14, 418–424.
Díaz-Morales, J. F., Cohen, J., & Ferrari, J. R. (2008). An integrated view of personality styles related to avoidant procrastination. Personality and Individual Differences, 45, 554–558.
Dryden, W. (2003). Rational Emotive Behavioral Therapy: Theoretical developments. Windy Dryden (Ed.). London : Brunner-Routledge.
Ellis, A., & Knaus, W. (1977). Overcoming procrastination. New York : Signet. 180 р.
Ferrari, J. R. (1989). Reliability of academic and dispositional measures of procrastination. Psychological Reports, 64, 1057–1058.
Flett, G. L., Blankstein, K. R., & Martin, T. R. (1995). Dimensions of perfectionism and procrastination. In J. R. Ferrari, J. L. Johnson & W. G. McCown (Eds.). Procrastination and task avoidance: Theory,
research, and treatment. New York : Plenum.
Gellatly, R., & Beck, A. (2016). Catastrophic Thinking: A Transdiagnostic Process Across Psychiatric Disorders’. Cognitive Therapy and Research, (pp. 441–452).
Harrington, N. (2006). Frustration intolerance beliefs: Their relationship with depression, anxiety, and anger, in a clinical population. Cognitive Therapy & Research, 30, 699–709.
Hewitt, E. L., & Flett, G. L. (1990). Perfectionism and depression: A multidimensional analysis. Journal of Social Behavior and Personality, 5, 423–438.
Jackson, T., Fritch, A., Nagasaka, T., & Pope, L. (2003). Procrastination and perceptions of past, present, and future. Individual Differences Research, 1, 17–28.
Lazarus, R. S., & Folkman, S. (1984). Stress, appraisal, and coping. New York : Springer.
Lewin, K. (1947). Frontiers of Group Dynamics: Concept, method and reality in social science, social equilibria, and social change. Human Relations, 1, 5–41.
Markiewicz, K. (2018). Prokrastynacja i prokrastynatorzy. Definicja, etiologia, epidemiologia i terapia. Annales Universitatis Mariae Curie-Skłodowska, 31 (3), 195–213.
McGrath, J. E., & Tschan, F. (2004). Temporal matters in social psychology: Examining the role of time in the lives of groups and individuals. Washington, DC : American Psychological Association.
Miceli, M., & Castelfranchi, C. (1998). How to silence one’s conscience: Cognitive defenses against the feeling of guilt. Journal for the Theory of Social Behavior, 28, 287–318.
Miller, G. A., Galanter, E., & Pribram, K. H. (1960). Plans and the structure of behavior. Henry Holt and Co.
Park, J., & Kwon, J. (1998). The effect of perfectionism and ego-threat of task on academic procrastination. Paper presented at the conference of the Korean Psychological Association, (pp. 105–119).
Rothblum, E. D., Solomon, L. J., & Murakami, J. (1986). Affective, cognitive, and behavioral differences between high and low procrastinators. Journal of Counseling Psychology, 33 (4), 387–394.
Rotter, J. B. (1975). Some problems and misconceptions related to the construct of internal versus external control of reinforcement. Journal of Consulting and Clinical Psychology, 43, 56–67.
Specter, M. H., & Ferrari, J. R. (2000). Time orientations of procrastinators: Focusing on the past, present, or future? Journal of Social Behavior and Personality, 15, 197–202.
Tice, D. M., & Baumeister, R. F. (1997). Longitudinal study of procrastination, performance, stress, and health: The cost and benefits of dawdling. Psychological Science, 8 (6), 454–458.
Wendelien van Eerde, W., & Klingsieck, K. (2018). Overcoming procrastination? A meta-analysis of intervention studies. Educational Research Review, 25, 73–85.
Zimbardo, P. G., & Boyd, J. N. (1999). Putting Time in Perspective: A Valid, Reliable Individual-Differences Metric. Journal of Personality and Social Psychology, 77 (6), 1271–1288.
Özer, B., & Demir, A. (2010). Psychometric properties of Frustration Discomfort Scale in a Turkish college sample. Paper presented at the World Conference on Teaching Learning and Administration.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Редакція має повне право публікувати у Збірнику оригінальні наукові статті як результати теоретичних і експериментальних досліджень, які не знаходяться на розгляді для опублікування в інших виданнях. Автор передає редколегії Збірника права на розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою) через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті Збірника, в електронних базах даних, репозитаріях та ін).
Автор публікації зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками використовувати матеріали статті: а) частково чи повністю в освітніх цілях; б) для написання власних дисертацій; в) для підготовки абстрактів, доповідей конференцій та презентацій.
Автор публікації має право розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту Збірника) на:
- персональних web-ресурсах усіх Авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
- web-ресурсах установ, де працюють Автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
- некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).
Але в усіх випадках обов’язковою є наявність бібліографічного посилання на статтю або гіперпосилання на її електронну копію, що містяться на офіційному сайті Збірника.
