Остракізм як прояв ксенофобії

Анотація

Метою статті є особливості поняття соціальної ізоляції як прояву ксенофобії, які через власні характерологічні особливості містять у собі більшу загрозу суспільству, ніж відкрита агресія. Здійснено спробу методами синтезу зробити аналіз емоційної, когнітивної та поведінкової структур особистості, що впливають на особливості перебігу процесів остракізації. До пізнавальної форми належать самовідчуття, самоспостереження, уявлення про себе, самоаналіз, самокритика й інші ознаки деструктивного образу «Я» в ситуації соціальної ізоляції; когнітивний компонент характеризується наявністю ірраціональних конструктів особистості; емоційний – явищами самопочуття, самолюбства, гордості, які також піддаються впливу соціального вигнання чи ігнорування як найпоширеніших форм остракізації в соціальному просторі. Проаналізовано психологічні характеристики осіб, які піддаються явищу соціального неприйняття. Висвітлено основні наукові погляди на проблему остракізму, його роль в утворенні ксенофобних тенденцій, емоційних реакцій і станів, що переживає остракізатор, а також роль психологічних захисних механізмів, почуття страху як базової емоції неприйняття «чужих» індивідів. За результатами дослідження вказано на взаємозалежність соціально-психологічних чинників середовища і формування тенденцій особистісного неприйняття. Зроблено висновки в системі розгляду поняття остракізму як ксенофобічного прояву, що на глибинному когнітивно-емоційному рівні впливає на перебіг становлення особистості. Подальший розгляд порушеної проблеми вбачаємо в більш розгорнутому вивченні основних критеріїв ксенофобних форм та остракізованих реакцій, що виникають при загрозі приналежності, передбачуваної девальвації та відмови у взаєминах, а також у дослідженні взаємозалежності кількості відкритої агресії й остракізованих тенденцій у контексті ксенофобних проявів суспільства.