Роль емоційного інтелекту в актуалізації контекстуальності матеріалу, що вивчається

Анотація

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та практичний розвиток перцептивно-емоційного компонента комунікативних прийомів як способів контекстуальної актуалізації навчального матеріалу. Останній значною мірою впливає на розвиток емоційного інтелекту людини. Для розв’язання поставлених у роботі завдань використано такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення. Результати дослідження. Емоції й емоційне сприйняття матеріалу відіграють суттєве значення в організації уроку іноземних мов. Перші становлять альтернативу багатьом навчальним та ігровим прийомам, а також можуть конкурувати з інтенсивним вивченням іноземних мов. Зазначено, що евристичне навчання завжди емоційне, відкрите, що дає кожному вчителеві неабиякий простір для творчості, розвиває й актуалізує не лише сприйняття учнями навчального матеріалу, а й сприйняття школи й уроку загалом. Наголошено, що навчальний матеріал має подаватися школярам в евристичний спосіб. Лише за цієї умови, коли опанування матеріалу відбувається одночасно на рівні двох сфер особистості – емоційної та перцептивної – ми можемо говорити щодо актуалізації емоційного інтелекту людини. Водночас, власне навчальний матеріал доповнюється позитивною довідковою інформацією з метою поєднання асоціативних зв’язків із позитивними емоціями й емоційними переживаннями, зокрема, в підлітковому віці. Доведено, що емоційний інтелект є інтегративним утворенням, яке включає велику кількість різноманітних здібностей, знань і навичок, важливість і необхідність розвитку яких не викликає жодних сумнівів як у психологів, так і в учителів. Дослідники пропонують різні варіанти структури емоційного інтелекту та до сих пір ведуть дискусії щодо складових цього поняття. Серед компонентів емоційного інтелекту виокремлюють такі здібності, як: 1) сприйняття емоцій (ідентифікація емоцій з огляду на сприйняття іншої особи, оточуюче середовище, музику, розповідь тощо); 2) емоційна допомога іншій особі (передача почуттів, прийняття рішень на основі емоцій); 3) емоційне розуміння (визначення предмета емоцій, змішування емоцій, емоційне зараження, емоційна перспектива); 4) емоційний контроль (управління власними емоціями, управління емоціями інших). Висновок. У своєму дослідженні нами було запропоновано такі компоненти емоційного інтелекту: 1) самосвідомість (емоційна самосвідомість, самооцінка, впевненість у собі); 2) соціальна обізнаність (емпатія, організаційна обізнаність, самоорієнтація); 3) самоврядування (самоконтроль, адаптованість, ініціативність, орієнтація на досягнення); 4) соціальні навички (лідерство, вплив, спілкування, актуалізація особистісних змін, поведінка в конфліктних ситуаціях, активність у межах мікрогруп, побудова зв’язків). Було показано, що існують певні точні способи визначення різних видів пізнавальної діяльності. Кожна людина своєрідно поєднує різні види пізнавальної діяльності, у кожної дитини є свій, індивідуальний тип знань, який повинен відповідати її стилю навчання. Тому головну увагу в шкільному навчанні слід приділяти не визначенню типу пізнавальної діяльності, який підходить для кожного окремого учня, а використанню такого стилю навчання, за умов дотримання якого учні залучатимуться до різних видів пізнавальної діяльності. Перш ніж відповісти на запитання вчителя, учень має актуалізувати інформацію, необхідну для відповіді. Ця інформація постає у вигляді зорових, слухових і кінестетичних (на основі м’язових відчуттів) зображень. Мисленнєві процеси, не зважаючи на те, що вони супроводжуються емоційним реагуванням, відбуваються на рівні свідомості. Отже, емоційний інтелект есплікується у цілковито свідомих патернах.