Вікові особливості психологічної адаптації українських зимівників до життєдіяльності в умовах Антарктики

Анотація

У статті розглянуто особливості психологічної адаптації зимівників до екстремальних умов життєдіяльності. Зимівля українських полярників, які проводять дослідження за напрямами, затвердженими Державною програмою, пов’язана з тривалим перебуванням на обмеженій території, що вимагає адаптації до соціальної ізоляції та психологічної депривації. Крім того, адаптація зимівників проходить в умовах суворого клімату, і багато в чому залежить від готовності учасників експедиції до
виконання професійних обов’язків у екстремальних умовах. Мета статті – представити теоретичні основи та практичні результати досліджень вікових особливостей психологічної адаптації українських зимівників до життєдіяльності в умовах Антарктики
на прикладі 9 останніх експедицій до української антарктичної станції «Академік Вернадський». Використано комплекс методів психологічних досліджень адаптаційних процесів особистості певного віку. В експерименті взяли участь 70 зимівників, які перебували в Антарктиді упродовж року в період 2011–2019 рр. Результати дослідження. Надано результати емпіричних досліджень щодо показників адаптації у зимівників різних вікових груп за попередні зимівлі. Співставлення результатів обстеження під час експедиції виявило наявність змін психологічних характеристик. З’ясовано, що в окремих зимівників під час перебування в Антарктиці мали місце психоемоційні проблеми, були виявлені типові психологічні та психофізіологічні зрушення. Установлено, що найскладнішим періодом життєдіяльності виявився період антарктичної зими. Висновок. Доведено, що найадаптованішою віковою групою щодо життєдіяльності в умовах Антарктики є представники середньої дорослості віком від 35 до 45 років. Представники цієї групи складають близько 40% учасників українських антарктичних експедицій, що свідчить про достатній рівень психологічної стабільності команд зимівників.