Особливості кримінальної поведінки осіб із психічними розладами, які були визнані обмежено осудними
DOI:
https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-49.37-59Ключові слова:
кримінальна поведінка, обмежена осудність, індиві¬дуалізація покарання, психічні розлади, інтелектуальна діяльність, вольові процеси, емоційна сфера.Анотація
У роботі наголошено на актуальності проблеми кримінальної відповідальності осіб із психічними розладами, що не виключає осудності. Це обумовлено, з одного боку, збільшенням серед осіб, які скоїли злочин, осіб із психічними відхиленнями за рахунок загального падіння рівня психічного здоров’я населення, з іншого боку, відсутністю чіткого законодавчого вирішення питання про кримінально-правове значення психіч них аномалій при індивідуалізації покарання. Наголошено на необхідності аналізу впливу на здійснення противоправного діяння відповідного комплексу даних.
Мета статті – розкрити особливості даних щодо кримінальної поведінки осіб із психічними розладами, які були визнані обмежено осудними.
Для досягнення завдань було використано такі методи: теоретичний аналіз наукової літератури, психодіагностичні та статистичні методи.
У дослідженні було проаналізовано 103 випадки осіб, які проходили комплексну психолого-психіатричну експертизу та були визнані такими, які не могли повною мірою усвідомлювати характер і значення власних дій у період правопорушення, тобто обмежено осудними.
Результати дослідження показали, що психічний стан особи визначається судово-психіатричною експертизою або комплексною судово-психолого-психіатричною експертизою, яка призначається після встановлення факту вчинення суспільно небезпечного діяння цією особою за наявності даних, що викликають сумнів щодо її осудності. З’ясовано, що психічні розлади і певні стани психіки, що впливають на інтелектуально-вольову сферу діяльності особистості, не завжди автоматично позбавляють її можливості у момент скоєння злочину усвідомлювати фактичний характер і громадську небезпеку своїх дій (бездіяльності) або керувати ними.
Висновок. Доведено, що особа, яка скоїла суспільно небезпечне діяння, потребує вивчення порушень в інтелектуальній і емоційно-вольовій сферах, критичності, самоконтролю, а також вивчення кримінальної ситуації, що дає змогу оцінити ступінь актуалізації та впливу психопатологічного розладу, наявного у підекспертного, на його здатність до повноцінної регуляції своєї поведінки у період здійснення протиправних дій.
Завантаження
Посилання
Антонян Ю. М., Бородин С. В. Преступность и психические аномалии. Москва : Наука, 1987. 208 с.
Балабанова Л. М. Судебная патопсихология (вопросы определения нор¬мы и отклонений). Днепропетровск : Сталкер, 1998. 432 с.
Блейхер В. М., Крук И. В., Боков С. Н. Клиническая патопсихология: руководство для врачей и клинических психологов: учеб. пособие. Санкт-Петербург : МОДЭК, 2009. 623 с.
Вандыш-Бубко В. В., Сафуанов Ф. С. Ограниченная вменяемость: судеб¬но-экспертологический анализ. Юридическая психология. 2009. № 2. С. 6–9.
Гнетнев И. Г. Лица, страдающие психическими расстройствами, не исключающими вменяемости, как объект криминалистического исследования. Юристъ-Правоведъ. 2012. № 5. С. 21–23.
Гриневич Е. Г., Линский И. В. Катастрофы и невротические расстрой¬ства в Украине. Архів психіатрії. 2005. Т. 11. № 4. С. 7–13.
Зайцев О. В. Співвідношення осудності, неосудності та обмеженої осуд¬ності. Держава і право. 2003. Вип. 20. С. 395–399.
Иванников В. А. Психологические механизмы волевой регуляции: учеб. пособие для вузов. Санкт-Петербург : Питер, 2006. 208 с.
Ілейко В. Р., Первомайський В. Б. Обґрунтування експертних виснов¬ків в акті судово-психіатричної експертизи. Український медич¬ний часопис. 2003. № 4. С. 105–108.
Карпец И. И. О понятиях вменяемости и невменяемости в проблеме борьбы с преступностью. Психические расстройства, не исклю¬чающие вменяемости (клинические и судебно-психиатрические аспекты): Сборник научных трудов. Москва, 1984. С. 3–11.
Кудрявцев И. А. Комплексная судебная психолого-психиатрическая экс¬пертиза: науч.-практ. руководство. Москва : Изд-во Моск. ун-та, 1999. 494 с.
Лапшина Е. Н. Саморегуляция лиц с пограничной психической патоло¬гией, совершивших правонарушение и признанных ограниченно вменяемыми. Соц. и клин. психиатрия. 2006. Вып. 4. С. 47–54.
Лунц Д. Р. Проблема невменяемости в теории и практике судебной пси¬хиатрии. Москва : Медицина, 1966. 236 с.
Марута Н. О., Мінько Н. О. Емоційні порушення при пограничних пси¬хічних розладах та алкогольній залежності (діагностика та прин¬ципи лікування). Харків, 2003. 20 с.
Медведєв В. С. Психологія злочинної діяльності: навч. посібник. Київ, 2012. 204 с.
Морозова М. В., Савина О. Ф. Проблема интеграции специалистов в экспертизе по уголовным делам: пределы компетенции психоло¬га-эксперта при оценке вменяемости. Психология и право. 2011. № 2. C. 1–9.
Назаренко Г. В. Невменяемость: уголовно-релевантные психические со¬стояния. Санкт-Петербург : Изд-во «Юридический центр Пресс». 2002. 207 с.
Первомайский В. Б. Понятие «общественная опасность душевноболь¬ного» в судебной психиатрии. Государство и право. 1992. № 7. С. 59–67.
Приходько Т. М. Проблема зменшеної осудності у кримінальному пра¬ві. Одеса : Маяк, 1998. 56 с.
Сафуанов Ф.С. Судебно-психологическая экспертиза в уголовном про¬цессе. Москва : Смысл, 1998. 189 с.
Хамитов Р. Р. Сопряженность клинико-демографических показателей с характером деликтов психически больных, представляющих осо¬бую опасность. Рос. психиатр. журнал. 2003. № 3. С. 42–45.
Шостакович Б. В. Основы судебной психиатрии. Москва : ГУ ВШЭ, 2005. 218 с.
De Rosa, C., Luciano, M., Del Vecchio, V., Sampogna, G., Del Gaudio, L., Fizzotti, C., & et al. (2013). Urban insecurity and fear of crime in people suffering from patients with mental disorders: prelimi¬nary results of a multicentric Italian study. Riv. Psichiatr, 48 (4), 321–327.
Vinkers, D. J., Beurs, de E., Barendregt, M., Rinne, Th., & Hoek, H. W. (2011). The relationship between mental disorders and different types of crime. Crim. Behav. Ment. Health, 21 (5), 307–320.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Редакція має повне право публікувати у Збірнику оригінальні наукові статті як результати теоретичних і експериментальних досліджень, які не знаходяться на розгляді для опублікування в інших виданнях. Автор передає редколегії Збірника права на розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою) через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті Збірника, в електронних базах даних, репозитаріях та ін).
Автор публікації зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками використовувати матеріали статті: а) частково чи повністю в освітніх цілях; б) для написання власних дисертацій; в) для підготовки абстрактів, доповідей конференцій та презентацій.
Автор публікації має право розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту Збірника) на:
- персональних web-ресурсах усіх Авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
- web-ресурсах установ, де працюють Автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
- некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).
Але в усіх випадках обов’язковою є наявність бібліографічного посилання на статтю або гіперпосилання на її електронну копію, що містяться на офіційному сайті Збірника.
