Соціально-психологічні чинники становлення громадянської ідентичності особистості

Інга Петровська

doi:10.32626/2227-6246.2020-49.269-295

Автор(и)

Інга Петровська Львівський національний університет імені Івана Франка, м. Львів, Україна https://orcid.org/0000-0001-7544-945X

DOI:

https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-49.269-295

Ключові слова:

громадянська ідентичність, чинники становлення, просоціальність, суб’єктність, соціальна інтегрованість.

Анотація

Метою статті є емпіричне обґрунтування соціально-психологічних чинників становлення громадянської ідентичності особистості.

Методи дослідження: анкетування, опитувальники на визначення рівня і типу громадянської ідентичності особистості, ціннісних орієнтацій особистості, рівня соціальної фрустрованості, соціальної активності. Застосовано такі методи математико-статистичного аналізу, як однофакторний дисперсійний аналіз, багатофакторний аналіз, дискримінантний аналіз, регресійний аналіз. У емпіричному дослідженні взяло участь 350 громадян України віком 30–50 років, із них 119 чоловіків (34%), 231 жінка (66%).

Результати дослідження. Виявлено, що основними соціально-психологічними чинниками громадянської ідентичності на різних етапах її становлення є: базисні міжособові потреби (включеність, афект, довірчість у стосунках), базисні переконання (прихильність світу, справедливість світу, цінність власного «Я»), колективістські цінності батьківської сім’ї, громадянські настановлення / взірці поведінки референтних осіб, соціоцентричні ціннісні орієнтації, соціальна інтегрованість, суб’єктність особистості, просоціальна спрямованість і задоволеність потреб фізичного та соціального існування у державі.

Висновок. На становлення громадянської ідентичності особистості значний вплив здійснюють: суб’єктивне переживання громадянином можливості задовольнити свої життєво важливі потреби у державі, захистити свої інтереси, права і свободи від різноманітних протиправних зазіхань і будь-яких загроз, а також уявлення про забезпечення державою умов для самореалізації та підтримання ефективної життєдіяльності; готовність особи до кооперації, об’єднання з іншими співвітчизниками з метою покращення благоустрою держави і громадян, бажання допомагати і підтримувати інших; здатність до активності, ініціативності, відповідальності, до усвідомленого та діяльного ставлення до світу і себе в ньому; ціннісні орієнтації особи, які спрямовують до реалізації просоціальних стратегій у взаємодії зі світом; соціальна інтегрованість, що сприяє формуванню почуття «Ми», почуття єдності та солідарності зі співгромадянами; цінності батьківської сім’ї, що базуються на міцних соціальних зв’язках і спільному виконанні суспільних обов’язків і зумовлюють розвиток соціальної згуртованості; громадянські настановлення / взірці поведінки референтних осіб, від яких значною мірою залежить утвердження того чи іншого рівня поваги до держави, державної мови та державних символів, формування засадничих елементів (позитивних чи негативних) усвідомлення та прийняття / неприйняття держав ницьких і суспільних цінностей, здатності до громадянських ініціатив чи обрання пасивно-байдужої громадянської позиції; базисні міжособові потреби, характер задоволення яких у дитинстві впливає на формування того чи іншого типу громадянина; базисні переконання, що виступають основою при виконанні актів ціннісного вибору, впливають на формування громадянських переконань, на оцінку своєї «соціальної цінності», значущості себе як члена суспільства.

Біографія автора

Інга Петровська, Львівський національний університет імені Івана Франка, м. Львів

Кандидат технічних наук, доцент, доцент кафедри психології

Посилання

Анцыферова Л. И. Психологическое содержание феномена «субъект» и границы субъектно-деятельностного подхода. Проблема субъекта в психологической науке. Москва : Академический проект, 2000. С. 27–42.

Вассерман Л. И., Иовлев Б. В., Беребин М. А. Методика для психоло¬гической диагностики уровня социальной фрустрированности и её практическое применение. Пособие для врачей и клинических психологов. Санкт-Петербург, 2004. 28 с.

Волкова Е. Н. Субъектность как деятельное отношение к самому себе, к другим людям и к миру. Мир психологии. 2005. № 3. С. 35–40.

Конфисахор А. Г. Психология власти. Санкт-Петербург : Издательский дом «Питер», 2004. 234 с.

Концепція розвитку громадянської освіти України. URL : https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/710-2018-р.

Корчакова Н. В. Вікова генеза просоціальності особистості: дис. … д-ра психол. наук: 19.00.07. Київ, 2018. 476 с.

Микляєва А. В. Шкала самооценки личностной зрелости: опыт разра¬ботки и апробации. Современные исследования социальных проблем. 2017. Т. 8, № 2. С. 52–68.

Падун М. А., Котельникова А. В. Модификация методики исследова¬ния базисных убеждений личности Р. Янофф-Бульмана. Психоло¬гический журнал. 2008. № 4 (29). С. 98–106.

Петровский В. А. Личность в психологии. Парадигма субъектности. Ростов-на-Дону : Феникс, 1996. 440 с.

Рукавишников А. А. Опросник межличностных отношений. Ярос¬лавль : НПЦ «Психодиагностика», 1992. 47 с.

Семків І. І. Адаптація методики Ш. Шварца «Портрет цінностей» укра¬їнською мовою. Практична психологія та соціальна робота. 2013. № 1. С. 12–28.

Татенко В. А. Психология в субъектном измерении: монография. Киев : Просвита, 1996. 404 с.

Фаріон М., Ковч В. Можливості та роль держави в задоволенні потреб суспільства за умов формування інноваційної економіки. Галиць¬кий економічний вісник. 2013. № 3 (42). С. 53–60.

Хазратова Н. В. Еволюція громадянської ідентичності в умовах постра¬дянської України. Психосоціальний вимір буття особистості в сучасному суспільстві: Зб. тез доп. Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Львів, 20–22 квіт. 2016 р.). Львів, 2016. С. 72–76.

Хазратова Н. В. Психологія відносин особистості й держави: автореф. дис. … д-ра психол. наук: 19.00.05. Луцьк, 2005. 36 с.

Четверик-Бурчак А. Г. Опис та адаптація опитувальника «Шкала соці¬ального благополуччя» К. Кіза. Вісник Харківського національ¬ного університету. Серія «Психологія». 2014. № 1099. С. 28–33.

Чолій С. М. Мотиваційно-ціннісний аспект соціальної активності моло¬ді. Проблеми сучасної психології: Збірник наукових праць Кам’я¬нець-Подільського національного університету імені Івана Огієн¬ка, Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України. 2010. № 10. С. 809–822.

Эрхард Л. Благосостояние для всех. Москва : Начала-Пресс, 1991. С. 230–231.

Anan, R., & Barnett, D. (1999). Perceived social support mediates between prior attachment and subsequent adjustment. Developmental Psy¬chology, 35, 1210–1222.

Gest, S. D., Graham-Bermann, S. A., & Hartup, W. W. (2001). Peer expe¬rience: Common and unique features of number of friendships, social network centrality, and sociometric status. Social Development, 10, 23–40.

Petrovska, I. R. (2019). Measuring Civic Identity: Difficulties and Solu¬tion. Psychology and pedagogy in XXI century: methodological framework of the activities of psychologist and educator: collective monograph. Lviv – Toruń : Liha-Pres. P. 62–82.

Romig, C., & Bakken, L. (1992). Intimacy development in middle adoles¬cence: Its relationship to gender and family cohesion and adaptabili¬ty. Journal of Youth and Adolescence, 21, 325–338.

Schonert-Reichl, K. A. (1999). Relations of peer acceptance, friendship adjustment, and social behavior to moral reasoning during early adolescence. Journal of Early Adolescence, 19, 249–279.

Twenge, J., Baumeister, R., DeWall, C., Ciarocco, N., & Bartels, J. (2007). Social exclusion decreases prosocial behavior. Journal of Personality and Social Psychology, 92 (1), 56–66.

Wentzel, K. R., & McNamara, C. C. (1999). Interpersonal relationships, emotional distress, and prosocial behavior in middle school. Journal of Early Adolescence, 19, 114–125.