Причини конфліктів у взаємостосунках між батьками та дітьми

Анотація

Мета статті – дослідити проблему дезадаптивних сімейних взаємостосунків між батьками та школярами старшого шкільного віку, яка, як правило, характеризується гостротою конфліктів, що виникли і супроводжуються блокуванням їх конструктивного розв’язання, загостренням внутрішньосімейного відчуження.

Для розв’язання поставлених у роботі завдань використано такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення. У якості емпіричних методів обрано методи анкетування й інтерв’ювання.

Результати дослідження. З метою з’ясування причин конфліктів старшокласників із батьками нами було проведено пілотне дослідження на основі розробленої анкети «Причини конфліктів старшокласників із батьками». Анкету було проведено з 355 старшокласниками м. Києва, м. Рівного та м. Миколаєва. Показано, що з точки зору молоді конфлікти з батьками не є основною проблемою у цей віковий період. На основі опитування репрезентативної групи 16-річних старшокласників близько у третини з них (у 27% школярок і у 29% учнів чоловічої статі) встановлено наявність суперечок, неабиякі розбіжності у поглядах із батьками, неприйняття критики останніх. Визначено, що водночас лише деякі учні повністю відкидають погляди батьків, яких називають «старими» (8% школярок і 13% старшокласників чоловічої статі). Для 33% школярок і 27% учнів чоловічої статі критика і суперечки стосуються не всіх сфер життя, а, переважно, одягу, зачіски і присутності вечорами вдома. У старшокласників, які вживають психоактивні речовини, виявлено значно більше конфліктних ситуацій, ніж у здорових. фДоведено, що, разом із цим, 26% школярок і 31% учнів чоловічої статі вказали на те, що саме проблеми в навчанні призвели до вживання наркотиків, скоєння правопорушень, симптомів стресу і низької самооцінки.

Висновки. Визначено, що саме в період дезадаптивності мати і дитина позбавлені однієї з можливостей розв’язання конфліктних ситуацій, які у певний період часу були реальними, а саме: полегшення взаємостосунків завдяки втручанню третьої особи – тітки, бабусі тощо. Як правило, у такому випадку впродовж усього подальшого життя існування доброї й люблячої «третьої особи» допомагає компенсувати безрадісні хвилини, що мають місце у взаємостосунках з «іншим»; таке ставлення великою мірою нейтралізує агресивність дитини і суттєво нівелює виникнення страху. В сім’ї, де дитина вживає психоактивні речовини, конфлікт із матір’ю чи батьком (або з обома) набуває надзвичайних розмірів. Крім того, спілкування дитини з батьком мати сприймає як ситуацію полегшення. Але якщо мати – розлучена, то все стає набагато складніше, і якщо дитина, посварившись із нею, раптом намагається зателефонувати батькові, то мати може навіть розлютитися та крикнути на дитину: «Ну й забирайся до свого тата!». Емоційно схвильовані матері, як правило, не розуміють, що вони роблять цією фразою, вдаючись до подібних методів боротьби; більш того, дитина при цьому відчуває себе переможеною, а мати відчуває задоволення – її мету досягнуто. Водночас дитина починає усвідомлювати, що мати каже їй «забиратися», а батько для неї вже і без того є майже втраченим, а тут ще й мама каже, що дитина їй зовсім не потрібна. Отже, дитина виявляється «загнаною в кут», і вона у відчаї переживає всю безвихідність свого становища, відчуває до матері злість. Тому не випадково такі діти починають шукати іншу, значущу для них соціальну мікрогрупу, що призводить до залежності від вживання психоактивних речовин.