Системність психіки людини і психології навчання
DOI:
https://doi.org/10.32626/2227-6246.2020-50.146-166Ключові слова:
системність психіки, самодетермінація, життя, особистість, психічні функції, психіка, психологія навчання, принципи побудови методів ЕГМ, експериментально-генетичний метод (ЕГМ), розумові процеси, генетико-моделюючий метод (ГММ), нужда (джерело і рушійна сила розвитку особистості).Анотація
Мета статті – дослідити парадигму системності психіки людини у психології.
Для розв’язання поставлених у роботі завдань використано такі методи дослідження: спостереження, систематизація, аналіз, моделювання, генетико-моделюючий метод.
Результати дослідження. У статті наведено результати системного дослідження психіки людини. Розглянуто генетичні методи та механізми проектування особистості. Визначено методологічну складову, згідно з якою особистість є формою існування психіки людини, яка є цілісністю до саморозвитку, самовизначення, свідомої предметної діяль ності й саморегуляції та має свій унікальний і неповторний внутрішній світ. Генетично висхідною суперечливою одиницею особистості, яка постійно розвивається та формується, є нужда. Вона виступає як інформаційно-енергетична властивість людини, що полягає в експансії життя в онтогенезі та філогенезі. Обґрунтовано принципи побудови ЕГМ (експериментально-генетичного методу) і ГММ (генетико-моделюючого методу). Доведено, що ці методи є найбільш адекватними у психології (поряд із лонгітюдним) і дають змогу досліджувати як вищі психічні функції, так і особистісні якості.
Висновки. На основі теоретико-методологічного аналізу й експериментально-емпіричних матеріалів підтверджено ідею наукової та прикладної продуктивності генетичних методів (ЕГМ, ГММ), дослідження парадигми системності психіки в науці. Доведено, що ці методи є тією галуззю психологічного знання, яка може забезпечити прогнозування розвитку системності психіки особистості. Виокремлено авторське поняття «нужда», охарактеризовано його природу й атрибутивні змістовні ознаки.
Генетико-психологічний аналіз теорій особистості, а головне – динамічної єдності біологічного і соціального як суперечливої одиниці особистості, що фіксується в нужді, дає підстави говорити про розробку реальних теоретичних підвалин генетичної моделі існування і психологічного зростання особистості.
Посилання
Выготский Л. С. Психология развития как феномен культуры. Москва; Воронеж : АПСН, 1996.
Гальперин П. Я. Введение в психологию. Москва : Изд-во Моск. ун-та, 1976. 150 с.
Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. Избр. псих. труды: в 2 т. Т. 2. Москва : Педагогика, 1983. С. 94–231.
Лурия А. Р. Об историческом развитии познавательных процессов. Москва : Наука, 1974. 171 с.
Максименко К., Калмиков Г. Психолінгвістична концепція і модель мовленнєвого впливу О. О. Леонтьєва та її значення для актуалізації сучасних проблем спілкування. Psycholinguistics. Психолінгвістика. Психолингвистика. 2018. Вип. 24 (1). С. 220–235.
Максименко К., Кудерміна О. Психосемантична реконструкція уявлень про здоров’я у пацієнтів із соматогенією. Psycholinguistics. Психолінгвістика. Психолингвистика. 2019. Вип. 25 (1). С. 194–214.
Максименко К. С. Личностно-ориентированная терапия эмоциональных расстройств при соматогениях. Киев : Издательский Дом «Слово», 2015. 352 с.
Максименко С. Д. Генезис существования личности. Киев : Издательство «ООО «КММ», 2006. 240 с.
Максименко С. Д. Генетико-моделюючий метод дослідження особистості. Збірник наукових праць. Психологічні науки. 2014. Вип. 2.13 (109). С. 8–15.
Максименко С. Д. Психология жизненной силы (нужды) личности. Проблеми сучасної психології: Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України / за наук. ред. С. Д. Максименка, Л. А. Онуфрієвої. Кам’янець-Подільський : Аксіома, 2013. Вип. 21. С. 7–23.
Максименко С. Д. Психологія учіння людини: генетико-моделюючий підхід: монографія. Київ : Видавничий Дім «Слово», 2013. 592 с.
Максименко С., Орап М. Психолінгвістичні предиктори здоров’я. Psycholinguistics. Психолінгвістика. Психолингвистика. 2018. Вип. 24 (1). С. 252–268.
Максименко С., Ткач Б., Литвинчук Л., Онуфрієва Л. Нейропсихолінгвістичне дослідження політичних гасел із зовнішньої реклами. Psycholinguistics. Психолінгвістика. Психолингвистика. 2019. Вип. 26 (1). Переяслав-Хмельницький : ФОП Домбровська Я. М. C. 246–264. DOI 10.31470/2309-1797-2019-26-1-246-264. URL : https://psycholing-journal.com/index.php/journal/article/ view/715.
Пиаже Ж. Избранные психологические труды. Москва : Педагогика, 1969. 659 с.
Brown, A. L. (1987). Metacognition, executive control, self-regulation and other more mysterious mechanisms. Metacognition, Motivation, and Understanding. Ch. 3. New Jersey.
Flavell, J. H. (1976). Metacognitive Aspects of Problem Solving. The Nature of Intelligence. L. B. Resnick (Ed.). New York : Hillsdale.
Kluwe, R. (1987). Executive Decisions and Regulation of Problem Solving Behavior. Metacognition, Motivation and Understanding. F. Weinert & R. Kluwe (Eds.). New Jersey.
Maksimenko, S. D., & Serdiuk, L. (2016). Psychological Potential of personal self-realization. Social Welfare: Interdisciplinary Approach. Vol. 6 (1). P. 92–100.
Maksymenko, S. D. (2015). Genesis of Personality Existence. Monograph. Montreal. 365 p.
Ridley, D., Schuts, P., Glanz, R., & Weinstein, C. (1992). Self-regulated Learning: the Interactive Influence of Metacognitive Awareness and Goal-setting. The Journal of Experimental Education. No 60 (4). P. 293–306. URL : https://doi.org/10.1080/00220973.1992.9943867.
Maksymenko, S. D., Yevtukh, M. B., Tskekhmister, Ya. V., Maksymenko, K. S., & Lazurenko, O. O. (2012). Psychology and Pedagogics: Text-book. Kyiv : Publishing House «Slovo». 520 p.
Taylor, S. (1999). Better Learning through Better Thinking: Developing Students Metacognitive Аbilities. Journal of College Reading and Learning. Vol. 30. Issue 1. P. 34–45.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Редакція має повне право публікувати у Збірнику оригінальні наукові статті як результати теоретичних і експериментальних досліджень, які не знаходяться на розгляді для опублікування в інших виданнях. Автор передає редколегії Збірника права на розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою) через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті Збірника, в електронних базах даних, репозитаріях та ін).
Автор публікації зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками використовувати матеріали статті: а) частково чи повністю в освітніх цілях; б) для написання власних дисертацій; в) для підготовки абстрактів, доповідей конференцій та презентацій.
Автор публікації має право розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту Збірника) на:
- персональних web-ресурсах усіх Авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
- web-ресурсах установ, де працюють Автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
- некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).
Але в усіх випадках обов’язковою є наявність бібліографічного посилання на статтю або гіперпосилання на її електронну копію, що містяться на офіційному сайті Збірника.
