Идеальная форма в развитии личности человека

Abstract

У статті проаналізовано нове для психології поняття «ідеальна форма». Ретельно досліджено погляди Л. С. Виготського на ідеальні  форми  в  контексті  загальних  ідей  культурно-історичної  психології.  Обґрунтовано  існування  особливої  ідеальної  форми,  що  проявляється  в  інтерсуб’єктній  взаємодії.  Інтерсуб’єктність  розглянуто як ідеальну форму, необхідну для психічного розвитку людини. Цією ідеальною формою необхідно оволодіти (перевести її у план можливостей саморегуляції). Доведено, що сама інтерсуб’єктність також припускає взаємозв’язок з іншими ідеальними формами, створюючи водночас умови та можливості для психічного розвитку. Вивчено думку про те, що інтерсуб’єктні взаємини розкривають потенціал розвитку людини, водночас формуючи та розширюючи зону її найближчого розвитку. Наголошено,  що  інтерсуб’єктні  взаємини  створюють  ідеальну  форму  та можливості  розвитку  суб’єктних  якостей  учасників.  Описано  процес конкретизації та втілення ідеальних форм у певних особистісних змінах через інтерсуб’єктні взаємини. Вивчено специфіку інтерсуб’єктної взаємодії  як  особливої  форми  спільно-розподіленої  діяльності,  у  якій дуже значущими є особистісні змінні. Підкреслено, що мотив «бути в інтерсуб’єктній взаємодії» може визначати характер міжособистісного спілкування.  Досліджено  суттєву  особливість  інтерсуб’єктної  взаємодії: у цих взаєминах кожен з учасників припускає суб’єктність іншого у відповідь на свою суб’єктність. Зроблено висновок, що поняття «ідеальна форми» не тільки по-новому пояснює деякі відомі в психології закономірності, але й відкриває широкі горизонти майбутніх досліджень психології розвитку людини.