Психологічний контекст ідеї розуміння (аналіз розуміння з акцентуванням уваги читача на авторських абстрактних іменниках у «Пригодах Олівера Твіста» Чарльза Діккенса)

Abstract

У статті показано, що принципова різниця в засобах аналізу висловлювань зумовлює особливості тлумачення мислення людини, зокрема того, як саме відбувається процес розуміння. Для філософії розуміння це важливо, оскільки останнє є певним способом пізнання людиною дійсності, тоді як для логіки розуміння є лише формою судження, шляхом переходу різних можливостей від однієї ідеї до інших. Доведено, що з метою розуміння текстів, написаних англійською мовою (маються на увазі романи чи інші літературні твори), слід проаналізувати процес розуміння з акцентуванням уваги читача на авторських абстрактних іменниках у «Пригодах Олівера Твіста» Чарльза Діккенса. Показано, що абстракція є важливою частиною квазіспілкування. Ці іменники називають речі, які не можна побачити, почути, посмакувати, яких не можна торкнутися, але вони дають змогу нам висловлювати стосовно останніх певну інформацію, що актуалізуватиме названі речі. Однак важливим для письменників є те, що існує небезпека неадекватного розуміння за умови використання автором письмових абстрактних форм. Зокрема, романи Чарльза Діккенса насичені абстрактними іменниками, які роблять його творіння більш яскравими та живими. У статті проаналізовано два види абстрактних іменників: а) словесні іменники, що виражають стани або дії; б) атрибутивні іменники, що експлікують характеристики або якості. Зазначено, що якщо читач реконструює висловлювання, то його неможливо не зрозуміти (зокрема, у статті наголошено, що навіть якщо автор тексту використовує деякі лінгвістичні структурні моделі, зовсім не обов’язковим є їхнє використання у конкретних ситуаціях взаємодії та спілкування: глибоке розуміння часто означає глибоке розуміння саме цієї структурної моделі, проте зовсім не обов’язково використовувати її в ситуаціях, коли ми спілкуємося з носіями мови). З іншого боку, логіка вивчає будь-яке розуміння таким чином, що розуміння постає органічно пов’язаним з особистісними чинниками, а також із суб’єктивними можливостями людини. У цьому випадку процесу розуміння передує процес формулювання гіпотез у межах заданої структурної моделі, і це не є цілковито необхідним для використання останніх у ситуаціях, що стосуються безпосереднього процесу спілкування з носіями мови.