Pоль «тілесного я» у формуванні патернів харчової поведінки

Abstract

У статті обґрунтовано виділення у структурі Я – тілесного, психічного і соціального Я. Доведено, що когнітивному компоненту Я-концепції відповідає фізичний образ Я. Описано, що постійними елементами, які розглядаються в різних теоретичних концепціях, є схема тіла, образ тіла, концепція тіла, уявлення про зовнішній вигляд загалом тощо. Проаналізовано, що одні дослідники розводять ці поняття, інші ототожнюють, треті ж намагаються збудувати систему (ієрархію). Зроблено припущення, що фізичному образу Я відповідає таке поняття, як культурне тіло, яке включає образ тіла, схему тіла і соціальні компоненти зовнішності (одяг, зачіска, косметика тощо). Це пояснюється тим, що у сучасному світі на тілесне Я чинять вплив не лише об’єктивно фізіологічні чинники, але і соціальні, які можуть виражатися в судженнях, думках, представленнях, стереотипах, еталонах, переважаючих у культурі суспільства. Доведено, що тіло людини, яке, здавалося б, є однією і тією ж природною даністю, перебуваючи в соціокультурному просторі, набуває абсолютно різні сенси, ціннісні акценти й орієнтації, перетворюючись, таким чином, із біологічного феномену в соціокультурний феномен. Обґрунтовано, що виявлення фізичного недоліку або невідповідності особистим ідеалам чи соціокультурним еталонам краси фруструє, породжуючи тривогу, і призводить до дезадаптації. Унаслідок таких фрустрацій може виникати синдром дисморфофобії, або марення фізичного недоліку. Зазначено, що у випадках, коли власний фізичний недолік ясно усвідомлюється і фруструє особистість, можуть розгортатися психічні процеси компенсації і надкомпенсації, які є за своєю мотивацією адаптивними процесами. Зроблено висновок, що підтримка гармонійності Я-концепції прямо пов’язана з адаптивно-компенсаторними стратегіями.