Ціннісні орієнтації як показник соціалізації студента в процесі професійної підготовки

Abstract

Проведене дослідження дало змогу проаналізувати психологічні особливості соціалізації особистості першокурсника, зокрема становлення ціннісних орієнтацій особистості юнацького віку в процесі оволодіння майбутньою діяльністю. Саме ціннісні орієнтації впливають на загальне ставлення особистості до професійних цілей, завдань та вимог, можливість професійної самореалізації. Досліджено, що основним чинником, який формує найпоширеніші ціннісні орієнтації, є суспільство. Кожен етап у розвитку суспільства характеризується своєю системою цінностей, визначається найбільш поширеною їх ієрархією, яка виступає щодо індивіда як нормативна, з якою він має співвіднести свої особистісні цінності. Проаналізовано, що компонентом ціннісної самосвідомості є життєві орієнтації. Вони виконують функцію включення особистості в ті чи інші форми соціальної діяльності й виступають як відносно самостійні, функціонально єдині підсистеми ціннісних уявлень про певні сфери діяльності та пов’язані з ними соціальні цінності. Установлено, що процес засвоєння цінностей життя і їх перетворення в змістовні елементи ціннісних уявлень виступає психологічною основою формування ціннісних орієнтацій особистості юнака. Ціннісні орієнтації виступають як результат саморозвитку особистості, структурування відносно зовнішньої діяльності процесу реалізації і процесу розгортання особистісних цінностей і смислів. Визначено, що ціннісні орієнтації розглядаються в контексті поняття «життєві орієнтації особистості». Виявлено, що зростає суб’єктивна цінність соціалізації, тобто оволодіння нормами взаємодії з іншими людьми, підготовка до вступу в певне соціальне оточення. Рівень «відкриття» студентами цього аспекту свого подальшого життя навіть перевищує актуальність професіоналізації. Зроблено висновок, що в ході професійного становлення особистості вчителя у навчально-виховному процесі вишу процес формування цінностей та ціннісних орієнтацій є соціальним за своєю природою, пов’язаний із характером діяльності, опосередкований оцінюванням та спілкуванням і відображає смисложиттєву активність індивіда.