Емпатія в структурі професійного інтелекту майбутніх фахівців соціальної сфери

Abstract

В статті проаналізовано емпатію та емпатичні здібності як підґрунтя професійної емпатії та складову професійного інтелекту майбутніх фахівців соціальної сфери. Розкрито сутність емпатії як феномена. Узагальнено, що емпатія є усвідомленим співпереживанням психічних станів і почуттів іншої людини та забезпечує здатність до ефективної взаємодії з партнером. Розкрито особливості тлумачення змісту феномена емпатії та підходів щодо визначення видів і складових емпатії в різних психологічних дослідженнях. Показано, що емпатія відіграє важливу роль у професійній діяльності фахівців соціальної сфери, позаяк визначає здатність до прояву професійної емпатії, що є важливою основою професійної взаємодії та надання соціальної та психосоціальної допомоги різним категоріям клієнтів соціальної сфери. Обґрунтовано, що стандарти та професійна етика в соціальній сфері визначають специфічні для цієї професійної групи професійні інтелектуальні та особистісні властивості, в систему яких входить емпатія як складова та передумова становлення професійного інтелекту майбутніх фахівців соціальної сфери. У результаті проведеного емпіричного дослідження виявлено домінування низьких і середніх рівнів вираженості окремих емпатичних здібностей та інтегрального рівня емпатії у студентів-майбутніх фахівців соціальної сфери. Обґрунтовано, що зафіксоване домінування низьких і середніх рівнів вираженості різних видів емпатії та інтегрального показника емпатії, як підґрунтя професійної емпатії, детермінує певні ризики становлення професійного інтелекту, оскільки низька здатність майбутніх фахівців соціальної сфери до прояву професійної емпатії значно утруднюватиме в подальшому розуміння та налагодження ними конструктивної взаємодії з різними групами клієнтів та ефективне виконання професійної діяльності. Зроблено висновок про доцільність забезпечення системи спеціальних соціально-психологічних умов розвитку емпатії як складової професійного інтелекту майбутніх фахівців соціальної сфери: формування професійної пізнавальної культури, залучення студентів до соціальної та соціально-психологічної допомоги різним категоріям клієнтів, сприяння розвитку особистісних та інтелектуально-особистісних ресурсів студентів, активне соціально-психологічне навчання.