До проблеми психологічного обґрунтування інтеграційної теорії мовлення на засадах комплексного багатофункціонального підходу

Authors

  • С.В. Цимбал

DOI:

https://doi.org/10.32626/2227-6246.2016-31.%25p

Keywords:

мова, іншомовне мовлення, психічні процеси, психологічна теорія, активні методи, навчання, мовна здатність, особистість.

Abstract

У статті проаналізовано розмежування науки на мова-мовлення, де мова представлялася системною організацією, а мовлення визначається як щось індивідуальне, скороминуще і нестійке, останнім часом стала піддаватися, особливо з боку психологів, достатньому коректуванню. Вказано, що для традиційних лінгвістів це не мало (та не має деколи і зараз) особливого значення, бо єдиним об’єктом, гідним наукового вивчення ними вважалася тільки мова. Наголошено, що мова і мовлення найтіснішим чином пов’язані у своєму породженні, і функціонування-мовлення існує тільки на основі мови. Констатовано, що психічний процес, як і мова пов’язана зі всіма іншими психічними процесами, які традиційно розглядаються як когнітивні (пізнавальні): сенсорними відчуттями і сприйняттям, увагою і пам’яттю, мисленням і уявою, тобто з тими процесами, серед яких мова знаходиться, разом з якими розвивається і за допомогою яких людина пізнає світ. Доведено, що мовна здатність, відносячись до мовленнєвого явища, є однією з психічних функцій людини. І як усі інші психічні функції, вона здатна до розвитку, який пов’язаний як із природженими завдатками, так і зі зовнішніми чинниками-взаємодією людини з середовищем і навчанням, причому розвиток її не закінчується із завершенням вікових змін, а за сприятливих умов може тривати упродовж життя. Говорячи про генетичну зумовленість мовної здатності, описано як філогенез (історичний розвиток), так і генетику-спадковість, що надає мовній здатності індивідуальні відмінності: незважаючи на загальний шлях і принципи розвитку мовної здатності, різні діти і різні люди опановують мови з різною мірою легкості і різними темпами, не кажучи про інші особливості коної людини. Досліджено, що мовна здатність формується і розвивається соціальним шляхом – в процесі спілкування і навчання, і про один з таких шляхів і пишеться ця робота.

References

Арама Б. Е. Интонация и модальность / Б. Е. Арама,

А. М. Шахнарович. – М. : Тамбов, 1997. – 124 с.

Веккер Л. М. Психика и реальность : единая теория психических процессов / Лев Маркович Веккер. – М. : Смысл,

– 685 с.

Леонтьев А. А. Речевая деятельность / Алексей Алексеевич Леонтьев // Лингвистический энциклопедический словарь. – М. : Сов. энциклопедия, 1990. – С. 412.

Немов Р. С. Психология : в 3 кн. / Роберт Семенович Немов. –

М. : ВЛАДОС, 1997. – Т. 1. – 686 с.; Т. 2. – 606 с.; Т. 3. – 630 с.

Потебня А. А. Полное собрание трудов : мысль и язык / Александр Афанасьевич Потебня. – М. : Лабиринт, 1999. – 300 с.

Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии / Сергей Леонидович Рубинштейн. – СПб. : Питер Ком, 1999. – 720 с.

Словарь практического психолога / сост. С. Ю. Головин. –

Минск : Харвест, 1998. – 800 с.

Современная психология : справ. руководство / отв. ред.

В.Н. Дружинин. – М. : Инфра–М, 1999. – 688 с.

Ушакова Т. Н. Речь: истоки и принципы развития / Татьяна

Николаевна Ушакова. – М. : Персэ, 2004. – 256 с.

Published

2016-01-09

How to Cite

Цимбал, С. (2016). До проблеми психологічного обґрунтування інтеграційної теорії мовлення на засадах комплексного багатофункціонального підходу. Collection of Research Papers "Problems of Modern Psychology", (31). https://doi.org/10.32626/2227-6246.2016-31.%p